18.09.2017 року коллегія суддів Іллічівського міського суду Одеської області виправдала 19 обвинувачених по справі «подій 2 травня».

18.09.2017 року коллегія суддів Іллічівського міського суду Одеської області виправдала 19  обвинувачених по справі «подій  2 травня».

 

На думку сторони обвинувачення Альошин Олександр Андрійович, Власенко Валентин Сергійович, Глізнуца Сергій Анатолійович, Грищук Євген Владиславович, Гулія Євген Борисович, Дзюбенко Олександр Олексійович, Долженков Сергій Олександрович, Ємельянов Микола Ігорович, Зайцев Олег Ігорович, Зібницький Володимир Володимирович,  Ковшов Павло Володимирович, Корчинський Сергій Михайлович, Мефьодов Євген Ігорович, Михайлов Віталій Геннадійович, Романюк  Владислав Васильович, Рудик Сергій Миколайович, Сакауов Максим Володимирович, Суханов Олександр Миколайович та Шапка Олександр Володимирович обвинувачувались у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 294 КК України.

Впродовж листопада 2013 - лютого 2014 року на території України відбулися масові акції протестів проти свавілля чинної на той час влади, внаслідок яких колишній Президент України, його найближче оточення, а також керівництво правоохоронних і силових органів країни залишили країну, щоб уникнути кримінальної відповідальності за вчинені злочини проти її громадян.

Не бажаючи миритися із втратою влади та можливості збагачення у незаконний спосіб, використовуючи повноваження посадовців вищого рівня, представники колишньої державної влади, перебуваючи за межами країни, з метою повернення своїх посад вирішили вести антидержавну, підривну та диверсійну діяльність, пов’язану з поширенням ідей сепаратизму, розбрату, ксенофобії, спрямовану на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації, порушення функціонування державних та громадських структур.

Також наслідком такої діяльності  повинно стати  падіння рівня життя громадян, зростання невдоволення  керівництвом держави та його курсом на євроінтеграцію, що дасть змогу розвинути нав’язану ззовні ідею федералізації і, як наслідок, призведе до втрати країною державності і сприятиме виникненню окремих автономних територій, на які вони зможуть повернутися та продовжити перебування у владі.

Для втілення в дію своїх злочинних намірів колишні представники влади та силових структур України вирішили залучили раніше судимих осіб, колишніх працівників правоохоронних органів, яких звільнено зі служби  з дискредитуючих підстав,  представників маргінальних прошарків суспільства, членів політичних партій та організацій проросійської спрямованості, які за грошову винагороду та за сприяння ряду діючих працівників правоохоронних органів мали безпосередньо вчиняти дії, спрямовані на розпалювання ворожнечі серед мешканців Одеської області. Проводити систематичну та цілеспрямовану діяльність для  нав’язування  антиукраїнських поглядів шляхом  поширення неправдивої інформації про приїзд до Одеської та інших південно-східних областей радикально налаштованих націоналістичних груп із західного регіону країни, які, начебто, мають на меті силові акції проти російськомовної частини населення для нав’язування своїх поглядів, спрямованих на боротьбу із Росією і всіма, хто підтримує ідеї входження України до Митного союзу в складі колишніх республік СРСР, що не відповідало дійсності.

У результаті залучені на платній основі особи, діючи за вказівкою та сприянням колишніх представників владних і силових структур, починаючи з березня 2014 року організували на території м. Одеси групу осіб, які під проросійськими гаслами, висловлюючи незгоду з курсом чинного керівництва держави на євроінтеграцію, розташували наметове містечко на площі Куликовому Полі, 1, у м.Одесі, створивши проросійський осередок для подальшої дестабілізації соціально-політичної ситуації на території Одеської області та всього південно-східного регіону країни.

Здійснюючи фінансування групи осіб, які перебували в наметовому містечку на пл. Куликовому полі в м. Одесі, невстановлені особи почали планувати організацію масових заворушень у місті з наміром спровокувати протистояння серед місцевого населення і тим самим  дестабілізувати суспільно-політичну ситуацію  в місті Одесі та області, з  подальшим захопленням адміністративних та владних приміщень і загалом захоплення влади в місті та області.

Вчинення таких дій повинно було показати мешканцям іншої частини південно-східного регіону країни солідарність Одеської області  із мешканцями Донецької та Луганської областей, які створюють народні республіки під вигаданим приводом - приходом до влади в Україні націоналістів і радикалів, які мають на меті заборону російської мови та культури з подальшим розривом відносин із "братнім" російським народом. 

Для залучення до масових заворушень більшої кількості маргіналів та осіб з антидержавними поглядами невстановлені особи через мережу Інтернет, зокрема через соціальні мережі «В контакте», почали поширювати ідею створення так званих Одеської народної республіки та Новоросії. Зазначені ресурси мережі Інтернет використовувалися також для координації дій осіб під час організації та підготовки масових заворушень.

Очікуючи моменту для початку активних дій, невстановлені особи з числа колишніх представників влади та представники проросійськи налаштованих політичних партій і організацій вирішили використати інформацію про намір уболівальників футбольних клубів «Чорноморець» та «Металіст» проведення перед матчем 02 травня 2014 року мирної пішої ходи вулицями міста Одеси під гаслами державної єдності країни з метою демонстрації своєї патріотичної проукраїнської позиції, та влаштувати протистояння в місті Одесі для дискредитації чинної влади, дестабілізації суспільно-політичної ситуації в  м.Одесі та державі загалом.

Зокрема, через своїх довірених осіб у м.Одесі колишні можновладці вирішили спровокувати масові заворушення, поєднані із захопленням будівель, знищенням майна громадян, підпалами, заподіянням тілесних ушкоджень  учасникам мирної ходи, вбивства пересічних громадян, сподіваючись у такий спосіб викликати резонанс серед місцевого населення та південно-східного регіону країни, звинувативши в таких діях радикальні націоналістичні партії, жителів центральної та західної частини України, а також чинну владу.

Через створену мережу довірених осіб, зокрема організації «Народна дружина Одеси», «Дружина Одеси», «Одеське православне козацтво», «Гражданський альянс», та їх лідерів - Долженкова С.О., осіб, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, та інших невстановлених осіб, колишні представники владних структур, забезпечивши фінансування підготовки до масових заворушень, ведення антидержавної діяльності на території України, шляхом підбурювання громадян до масових виступів, вчинення насильства, підпалів, захоплення адміністративних будівель та інших споруд, через мережу Інтернет поширили інформацію про приїзд у місто радикальних націоналістичних партій, зокрема представників Правого сектору, з намірами вчиняти насильницькі дії проти російськомовної частини населення, які мають проросійські погляди і загалом виступають за збереження дружніх відносин із громадянами Російської Федерації. Водночас вони поширили заклики до участі у несанкціонованому мітингу 02 травня 2014 року для протидії націоналістам.

02 травня 2014 року, близько 10:00 години Долженков С.В., особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, та інші невстановлені особи, маючи невстановлену вогнепальну зброю, прибули до наметового містечка на Куликовому Полі, де, поширюючи інформацію про приїзд у місто Одесу численної групи озброєних представників Правого сектору, підбурили групу осіб до участі у масових заворушеннях.        При цьому забезпечили їх засобами індивідуального захисту (бронежилетами, металевими касками), а також предметами (металевими палицями, бітами, тощо), які мають використовуватися як зброя при протистояннях з правоохоронними органами та учасниками проукраїнського мітингу, після чого спрямували підбурений ними натовп до перехрестя Олександрівського проспекту та вулиці Жуковського в м.Одесі, де  був запланований загальний збір осіб для участі у  масових заворушеннях.

У результаті спільних дій Долженкова С.В., осіб, матеріали щодо яких виділені в окремі провадження, та інших невстановлених осіб, неподалік указаного перехрестя було зібрано близько п’ятиста осіб під проросійськими гаслами та закликами до федералізації регіонів країни, створення автономних республік, відмову від євроінтеграційного курсу держави, яких забезпечено  холодною та вогнепальною зброєю, металевими прутами, бітами та іншими предметами, спеціально пристосованими для участі у фізичних протистояннях в натовпі та  заподіяння тілесних ушкоджень.

 Усіх підсудних  кримінального правопорушення, обвинувачували  за ч.2 ст.294 КПК України.

В обвинувальному акті відображені обставин кримінального правопорушення, які є загальними для кожного з підсудних:

Близько 14.00 Долженков С.О. та інші невстановлені особи, попередньо розробивши сценарій дій очолюваного ними натовпу та розподіливши ролі серед його активних учасників, а саме: Альошина О.А., Власенка В.С.,  Глізнуци С.А., Грищука Є.В., Гулія Є.Б., Дзюбенка О.О., Ємельянова М.І., Зайцева О.І., Зібницького В.В., Ільїницького В.В.,  Ковшова П.В.,  Корчинського С.М., Мефьодова Є.І., Михайлова В.Г., Романюка В.В., Рудика С.М., Сакауова М.В., Суханова О.М., Шапки О.В., осіб, матеріали щодо яких виділені в окремі провадження, та інших невстановлених осіб, керуючи діями вказаних осіб, направили їх до вул. Грецької в м. Одесі, де у цей час відбувалася мирна хода вболівальників футбольних клубів «Чорноморець» та «Металіст», а також інших громадян, які підтримували єдність України.

Перебуваючи на пл. Куликовове Поле, а в подальшому на   пр. Олександрівському, на вул. Грецькій в м. Одесі, Долженков С.О. почав підбурювати організований ними натовп до силових протистоянь з учасниками мирної ходи, організованої вболівальниками футбольних клубів «Чорноморець» і «Металіст» та іншими особами, які приєдналися до них на підтримку єдності України, сподіваючись спровокувати масові заворушення.

В результаті підбурений і керований Долженковим С.О. натовп за його безпосередньої участі почав масові заворушення.

При цьому Долженков С.О., Альошин О.А., Власенко В.С., Глізнуца С.А., Грищук Є.В., Гулій Є.Б., Дзюбенко О.О.,  Ємельянов М.І., Зайцев О.І., Зібницький В.В., Ільїницький В.В., Ковшов П.В., Корчинський С.М.,  Мефьодов Є.І., Михайлов В.Г., Романюк В.В., Рудик С.М., Сакауов М.В., Суханов О.М., Шапка О.В., особи, матеріали щодо яких виділені в окремі провадження, та інші невстановлені особи з метою масових заворушень своїм прикладом, зокрема киданням каміння та інших предметів в  напрямку мітингу футбольних вболівальників та інших громадян, які приєдналися до них в процесі мирної ходи, спровокували натовп з числа проросійсько налаштованих активістів до аналогічних активних дій, кидання бруківки, яку видовбували з вуличного покриття та інших предметів в напрямку мітингу футбольних вболівальників. Такі дії потягли протистояння між  футбольними вболівальники і прибічниками єдності України, з одного боку та проросійського мітингу з іншого, що  в подальшому  набуло характеру безчинств, зокрема кидання каміння, запалювальних сумішей «Коктейлів молотова» та інших предметів у вікна кіосків, магазинів, припарковані в місці заворушень транспортні засоби, супроводжувалося насильством над людьми,завдавши шкоду їх життю та здоров’ю, різним формам власності, громадській безпеці та авторитету  органів державної влади.

У подальшому Долженков С.О., з наміром подальшого розпалювання масових заворушень, підбурив проросійсько налаштований натовп  до захоплення торговельного комплексу «Афіна», що на площі Грецькій, 3/4, у   м. Одесі, внаслідок чого близько 300 осіб, серед яких Альошин О.А., Власенко В.С., Глізнуца С.А., Грищук Є.В., Гулій Є.Б., Дзюбенко О.О., Ємельянов М.І., Зайцев О.І., Зібницький В.В., Ковшов П.В., Корчинський С.М., Мефьодов Є.І., Михайлов В.Г., Романюк В.В., Рудик С.М., Сакауов М.В., Суханов О.М., Шапка О.В. та особи, матеріали щодо яких виділені в окремі провадження, увірвалися до вказаного приміщення, захопили його, порушивши  роботу торгівельного підприємства. Коли працівники міліції, які виконували свої обов’язки по охороні громадського порядку, почали намагатися локалізувати масові заворушення та вивести натовп із приміщення торгівельного центру, група осіб, в тому числі Альошин О.А., Власенко В.С., Глізнуца С.А., Грищук Є.В., Гулій Є.Б., Дзюбенко О.О., Ємельянов М.І.,  Зайцев О.І., Зібницький В.В., Ковшов П.В., Корчинський С.М., Мефьодов Є.І., Михайлов В.Г., Романюк В.В., Рудик С.М., Сакауов М.В., Суханов О.М., Шапка О.В., особи, матеріали щодо яких виділені в окремі провадження, на чолі з Долженковим С.О. та іншими невстановленими особами, почала чинити опір працівникам міліції, використовуючи вогнепальну зброю та інші предмети - металеві палиці, біти які використовувалися як зброя, чим завадили працівникам міліції локалізувати та припинити захоплення приміщення торгівельного центру і загалом масові заворушення на прилеглій до нього території.

У результаті організовані Долженковим С.О. дії в центрі міста Одеси, з його безпосередньою участю, а також за особистої, значної за характером діяння та обсягом участі Альошина О.А., Власенка В.С., Глізнуци С.А., Грищука Є.В., Гулія Є.Б., Дзюбенка О.О., Ємельянова М.І., Зайцева О.І., Зібницького В.В., Ковшова П.В., Корчинського С.М., Мефьодова Є.І., Михайлова В.Г., Романюка В.В., Рудика С.М., Сакауова М.В., Суханова О.М., Шапки О.В., осіб, матеріали щодо яких виділені в окремі провадження, та інших невстановлених осіб, вчинено масові заворушення, що супроводжувалися опором працівникам міліції, поєднаним із використанням вогнепальної зброї та інших предметів – металевих палиць, біт, які використовувалися як зброя, чим завадено працівникам міліції локалізувати та припинити захоплення приміщення торгівельного центру і загалом масові заворушення на прилеглій до нього території.

Зокрема, близько 16:10 годин на площі Соборній у м.Одесі учаснику мирної ходи Іванову В.В. відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 04 червня 2014 року № 170-1585/2014 завдано вогнепальне сліпе кульове, проникаюче в черевну порожнину поранення живота з пошкодженням товстого і тонкого кишечнику, брижі тонкої кишки і правої клубової артерії з розвитком масивної внутрішньочеревної кровотечі, що призвело до розвитку геморагічного шоку, внаслідок якого настала смерть потерпілого.

Приблизно о 16:30 годині на площі Соборній у м.Одесі Лосінському Є.Л., який перебував у натовпі під час масових заворушень, відповідно до висновку судово-медичної експертизи  від 19 червня 2014 року № 232-1700/14, заподіяно  вогнепальне картечне проникаюче сліпе поранення грудної клітки, черевної порожнини, тазу і лівого стегна з пошкодженням печінки, підшлункової залози, судинних ніжок селезінки і лівої нирки, петель тонкої і товстої кишок, шлунка, крововиливами в ліву плевральну і черевну порожнини. Перебіг травми ускладнився розвитком некрозу лівої частки печінки і підшлункової залози, розлитим фібринозно-гнійним перитонітом, двосторонньою серозно-десквамативною пневмонією, ДВС-і РДС-синдромами. Згідно з представленою медичною картою стаціонарного хворого № 5798/637, оформленою Одеською міською клінічною лікарнею № 11, смерть Лосінського Є.Л. настала 11 травня 2014 року від поліорганної недостатності та перебуває у прямому причинному зв'язку з виявленими у нього вогнепальними пораненнями.

Приблизно о 16:40 годині на площі Соборній у м.Одесі Петрову Г.І., який випадково опинився на місці масових заворушень, відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 05 червня 2014 року № 169-1573/14 завдано вогнепальне кульове проникаюче сліпе поранення грудної клітки з ушкодженням лівого шлуночка серця та грудного відділу аорти, що призвело до гострої крововтрати, внаслідок чого настала смерть потерпілого.

Приблизно о 17:00 годині на площі Соборній у м.Одесі Бірюкову А.В., який випадково опинився на місці масових заворушень, відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 04 червня 2014 року № 166-1569/14 завдано тілесні ушкодження у вигляді пневмострільного кульового проникаючого сліпого поранення грудної клітки з пошкодженням верхньої частки і кореня правої легені, крововиливу у праву плевральну порожнину. Від отриманих тілесних ушкоджень Бірюков А.В. помер на місці внаслідок гострої крововтрати.

Приблизно о 17:00 годині на площі Соборній у м.Одесі, Жулькову О.Ю., який випадково опинився на місці масових заворушень, відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 05 червня 2014 року №167-1571/2014 завдано вогнепальне картечне проникаюче сліпе поранення живота з ушкодженням стінки тонкої кишки, правої клубової кістки, судин живота і таза, що призвело до недокрів’я органів, унаслідок чого настала смерть потерпілого.

Приблизно о 17:30 годині на перетині вул.Грецької та площі Соборної в  м.Одесі Яворському М.А., який випадково опинився на місці масових заворушень, відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 05 червня 2014 року №168-1572/2014 завдано вогнепальне сліпе картечне поранення грудей, проникаюче в плевральні порожнини з пошкодженням аорти, що призвело до гострої крововтрати, внаслідок чого настала смерть потерпілого.

Крім того, 02 травня 2014 року, в період часу приблизно з 15:30 до 19:00 годин, в районі вул.Грецької та площі Соборної в м.Одесі, завдано тілесні ушкодження:

- Сягровцю М.А. у вигляді сліпого вогнепального кульового поранення шиї, проникаючого в грудну порожнину, з ушкодженням плеври, верхньої долі лівої легені, що супроводжувалось крововиливом у ліву плевральну порожнину, компресійним ателектазом лівої легені, забоєм легень, переломом ІІ та ІІІ лівих ребер та лівого поперечного відростка четвертого грудного хребця, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 31 липня 2014 року № 1518 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, а також сліпого кульового поранення верхньої третини лівого плеча, яке відповідно до того ж висновку відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень;

- Фучеджи Ю.С. у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі забою головного мозку середнього ступеню, крововиливу під м’які мозкові оболонки, лінійного перелому лобної кістки зправа з переходом на велике крило клиновидної кістки зправа, підапоневротичної гематоми, трьох забійних ран голови, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 17 липня 2014 року № 1503 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, та гематом м’яких тканин нижніх кінцівок, які відповідно до того ж висновку відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;  

- Константинову О.В. у вигляді сліпого кульового поранення спини, наскрізного кульового поранення лівого передпліччя, сліпого кульового поранення правої гомілки, які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 31 липня 2014 року № 1517 відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості;

- Андрєєву В.В. у вигляді осколкового перелому правої плечової кістки на границі середньої та нижньої третини зі зміщенням кістяних уламків, яке виникло від дії тупого твердого предмету та відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 15 липня 2014 року № 1496 відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості;

- Коржову О.В. у вигляді забоїв м’яких тканин голови, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 31 липня 2014 року №1479 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;

- Закревському В.Є. у вигляді наскрізного кульового поранення нижньої губи, забою нижньої губи, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 31 липня 2014 року №1402 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров’я;

- Сітару О.М. у вигляді міжтканинної гематоми правої сідничної області, яка відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 04 липня 2014 року № 1472 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень;

- Деркачу О.В. у вигляді ушкоджень зв'язок, саден, гематом м’яких тканин області лівого гомілкостопного  суглобу, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 30 липня 2014 року №1844 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров’я;

- Крапку В.В. у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу мозку, забійної рани лівої надбрівної області, міжтканинної гематоми лівих надпліччя та лопатки, закритої травми лівого колінного суглобу у вигляді рідинного випоту в порожнину суглобу та верхнього синовіального завороту, забою (який проявився набряком) м’яких тканин лівого стегна, забою (який проявився набряком) м’яких тканин внутрішньої головки ікроножного м’язу лівої гомілки з незначними мікророзривами міофібрил та крововиливом, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 04 липня 2014 року № 1473 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров’я;

- Тодорову М.С. у вигляді опіків полум’ям 1-2 А ступеню голови та верхніх кінцівок, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 15 травня 2014 року №1106 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров’я;

- Зезику С.О. у вигляді забою – гематоми м’яких тканин гомілкостопного суглобу і стопи, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 31 липня 2014 року №1842 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров’я;

- Кошелюку Д.О. у вигляді забитої рани тім’яної ділянки, яка відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 04 серпня 2014 року №1855 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров’я;

- Рудниченку В.В. у вигляді сліпого кульового поранення правого стегна, забою м’яких тканин області правого надпліччя, правого передпліччя, лівої лопатки, грудної клітки та правого коліна, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 04 серпня 2014 року №1919 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров’я;

- Стреблянському В.Е. у вигляді забою м’яких тканин правої кисті (виставленого на основі набряку м’яких тканин), двох колотих ран тулубу, що виникли від дії гострого колючого предмета, які відповідно висновку судово-медичної експертизи від 06 серпня 2014 №1952 відносяться до категорії легких, що потягли короткочасний розлад здоров’я;

- Бєльському С.І. у вигляді перелому ліктьової кістки правого передпліччя у нижній третині із задовільним станом кісних відламків, який відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 01 серпня 2014 року № 1837 відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості;

- Сташевському П.С. у вигляді кульового поранення лівої гомілки, яке відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 01 серпня 2014 року №1849 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров’я.

Також, 02 травня 2014 року, в період часу приблизно з 15:30 до 19:00 годин, в районі вулиць Грецької, Віце-адмірала Жукова, Преображенською, Жуковського,  проспекту Олександрівського та площі Соборної в м.Одесі, внаслідок масових заворушень пошкоджено транспортні засоби, зокрема:

- автомобіль «Мазда – 323», державний номерний знак ВН6065ВТ, чим спричинено потерпілому Католіченку П.А. майнової шкоди на суму 2800 гривень;

- автомобіль «Хюндай Акцент», державний номерний знак АА4025ОМ, чим спричинено потерпілому Згоннику О.В. майнової шкоди на суму 40000 гривень;

- автомобіль «Нісан Мікра», державний номерний знак ВН7578ЕЕ, чим спричинено потерпілій Сивовій М.Є. майнової шкоди на суму 6000 гривень;

- автомобіль «ВАЗ-2108», державний номерний знак ВН1685ВМ, чим потерпілому Горенькову Д.А. спричинено майнової шкоди;

- автомобіль «Смарт Сіті», державний номерний знак ВН6367ВХ, чим спричинено потерпілій Карачинській К.А. майнової шкоди;

- автомобіль «Нісан Максіма», державний номерний знак ВН3627СЕ, чим завдано майнової шкоди Іллічівському рибному порту;

- службовий автомобіль «Рено Дастер», державний номерний знак 1423, чим ГУМВС України в Одеській області спричинено майнової шкоди на суму 35567,06 гривень;

- службовий автомобіль «Рено Дастер», державний номерний знак 1514, чим ГУМВС України в Одеській області спричинено майнової шкоди на суму 12600,10 гривень.

Крім того, 02 травня 2014 року, в період часу приблизно з 15:30 до 19:00 годин, внаслідок масових заворушень, пошкоджено майно юридичних осіб, а саме:

- в облаштованій зупинці громадського транспорту, що на розі вулиць Катерининській та Пантелеймонівській, в м.Одесі, розбито скло;

- в приміщенні Одеського відділення № 1 АТ «Сбербанк России», що в  м.Одесі, по вул.Пантелеймонівській, 64, розбито два зовнішніх вікна, чим зазначеній юридичній особі спричинено майнової шкоди на суму 4000 гривень;

- в приміщенні обслуговуючого кооперативу «Бізнес-центр «Ольвія», що в м.Одесі по провулку Віце-Адмірала Жукова, 21/23,  розбито зовнішню вітрину, а біля будівлі розібрано бруківку, чим зазначеній юридичній особі спричинено майнової шкоди на суму 10000 гривень;

- в будівлі Одеського академічного російського драматичного театру, що в  м.Одесі, по вул.Грецькій, 48, розбито п’ять сіті-лайтів, скло фасаду на першому поверсі, пошкоджено дах балкону, перед будівлею розбито вісім вуличних ліхтарів, чим зазначеній юридичній особі спричинено майнову шкоду.

На думку сторони обвинувачення, Долженков С.О. своїми умисними діями, які виразилися в організації та активній участі у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особами, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, що призвело до загибелі людей та інших тяжких наслідків, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.294 КК України.

На думку сторони обвинувачення, Альошин О.А., Власенко В.С., Глізнуца С.А., Грищук Є.В., Гулій Є.Б., Дзюбенко О.О., Ємельянов М.І., Зайцев О.І., Зібницький В.В., Ковшов П.В., Корчинський С.М., Мефьодов Є.І., Михайлов В.Г., Романюк В.В., Рудик С.М., Сакауов М.В., Суханов О.М., Шапка О.В.,  кожний з них, своїми умисними діями, які виразилися   в активній участі у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особами, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, що призвело до загибелі людей та інших тяжких наслідків, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.294 КК України.

Згідно обвинувального акту, підсудним було висунуте одне на усіх формулювання обвинувачення наступного змісту:

Долженков С.О., Альошин О.А., Власенко В.С., Глізнуца С.А.,Грищук Є.В., Гулій Є.Б., Дзюбенко О.О., Ємельянов М.І., Зайцева О.І., Зібницький В.В., Ковшов П.В., Корчинський С.М., Мефьодов Є.І., Михайлов В.Г., Романюк В.В., Рудик С.М., Сакауов М.В., Суханов О.М., Шапка О.В. обвинувачуються в тому, що 02 травня 2014 року в  місті Одеса, в період часу приблизно з 14:00 до 18:00 годин Долженков С.О. організував масові заворушення на вул. Грецькій та прилеглих до неї територіях, в той же час він, а також Альошин О.А., Власенко В.С., Глізнуца С.А., Грищук Є.В., Гулій Є.Б., Дзюбенко О.О., Ємельянов М.І., Зайцева О.І., Зібницький В.В., Ковшов П.В., Корчинський С.М.,Мефьодов Є.І., Михайлов В.Г., Романюк В.В., Рудик С.М., Сакауов М.В., Суханов О.М., Шапка О.В. та інші особи, матеріали щодо яких виділені в окремі провадження, прийняли активну участь у цих масових заворушеннях, які супроводжувалися насильством над особою та заподіяння тілесних ушкоджень Іванову В.В., Лосінському Є.Л., Петрову Г.І., Бірюкову А.В., Жулькову О.Ю., Яворському М.А., Сягровцю М.А., Фучеджи Ю.С., Константінову О.В., Андрєєву В.В., Коржову О.В., Закревському В.Є., Сітару О.М., Деркачу О.В.,  Крапку В.В., Тодорову М.С., Зезику С.О., Кошелюку Д.О., Рудниченку В.В., Стреблянському В.Е., Бєльському С.І., Сташевському П.С., підпалами, знищенням, пошкодженням  майна Католіченка П.А., Згонника О.В., Горенькова Д.А., Карачинської К.А., полку патрульної служби ГУМВС України в Одеській області, публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», КП «Одеський обласний академічний російський драматичний театр», бізнес-центра «Ольвія», опором представникам влади із застосуванням зброї та інших предметів, які використовувалися як зброя, що призвело до загибелі Іванова В.В., Лосінського Є.Л., Петрова Г.І., Бірюкова А.В., Жулькова О.Ю., Яворського М.А., та інших тяжких наслідків у вигляді вчинення злочину загально небезпечним способом, на ґрунті національної ворожнечі, істотного порушення прав людини, тобто вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.294, а Суханов О.М., крім того,обвинувачується в тому, що 03 травня 2014 року, біля 01:30 годині, в ході особистого обшуку в приміщенні Овідіопольського РВ ГУ МВС України в Одеській області, по вул.Берегова, 9 в м.Овідіополі, у нього вилучено ніж  в чохлі з написом «MADEINITALYC00135D», який відповідно до висновку судової експертизи холодної зброї від 04 червня 2014 року № 295-Б є кинджалом і являє собою різновид клинкової холодної зброї колюче-ріжучої дії, яку Суханов О.М. незаконно носив без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України.

         В судовому засіданні всі обвинувачені не визнали себе винними у вчинені інкримінованих їм злочинів.

         Потерпілі: Жулькова Р.І., Яворський А.І., Петрова І.Г., Мамалига М.В., Нікіченко Л.В., Горенко Є.В. надали суду письмову заяву, в якій зазначають: «Ми, родичі загиблих 02 травня 2014 року під час безпорядків в районі Грецької площі в Одесі, визнані потерпілими по цій справі, заявляємо що в процесі суду ми переконались у відсутності на лаві підсудних убивць наших дітей. В даний час ми не бачимо можливості і необхідності в участі в судових засіданнях в силу свого віку, хвороб і тяжких моральних страждань, які ми відчуваємо із-за несправедливого правосуддя у справі про загибель наших близьких.

Ми заявляємо також про солідарність з тими людьми, які знаходяться на лаві підсудних і просимо суд якнайшвидше розглянути цю справу.

Надіємося, що у найближчий час на лаві підсудних будуть безпосередні винуватці загибелі наших дітей. У цьому випадку ми надамо любе сприяння слідству і суду. 

Інші потерпілі в судовому засіданні не допитувалися через їх неявку в судове засідання.

 В судовому засіданні були допитані свідки, які надали суду наступні показання.

Так, свідок Ташматов В.А. показав суду, що за два-три дні до травневих свят заступник начальника ГУ МВС України в Одеській області Фучеджи Д.В. збирав представників «Майдану», «Антимайдану», представників козацтва, знав, які були проросійські і проукраїнські. Особи, які мали патрулювати місто зі співробітниками міліції - співпрацювали з правоохоронними органами. Представники козацтва приймали участь на різних нарадах з охорони порядку. Домовились, що будуть спільні патрулі зі співробітниками міліції для недопущення провокацій. 02 травня 2014 року він виконував обов’язки керівника служби громадської безпеки Одеського міського управління міліції. В той день мав бути проведений футбольний матч і міліція забезпечувала громадський порядок на стадіоні «Чорноморець». Приблизно, 90 відсотків особового складу міліції знаходились на стадіоні. Він прибув на Олександрівський проспект де збиралися представники «Антимайдану», які були у більшості в балаклавах, мали цепи, палиці різни, зброї візуально не було, деяких по обличчю він знав, вони були раніше на різних політичних акціях. Долженков С.О. був в балаклаві, військовому костюмі, бронежилеті, чи була каска - не пам’ятає. Вони повідомили, що у них є інформація, що футбольні фани команди «Чорноморець» та інші проукраїнські активісти збираються іти до Куликового поля розгромити наметове містечко прихильників «Антимайдану». З метою усунення можливого зіткнення сторін він умовив їх рухатися по вулиці Троїцькій паралельно проукраїнським активістам, які планували рухатися по вулиці Дерібасівській. На вулиці Жуковського, 36 чи 38 було виявлено, що у дворі група людей ховається за щитами, в руках вони тримали палиці, біля входу стояла машина з українською символікою. Поліція перекрила вхід з метою уникнення зіткнення прихильників «Антимайдану» та «Майдану».

Подалі група прихильників «Антимайдану» рухалась по вулиці Катерининській в напрямок вулиці Дерібасівської, кількістю приблизно 300 осіб. Він з заступником начальника ГУ МВС України в Одеській області Фучеджи Д.В. рухалися в голові колони та Фучеджи Д.В. постійно викликав допомогу, щоб заблокувати колону. Конкретно організатора важко назвати, але по поведінці Долженкова було видно, що він керує процесом, також я знаю, що він був лідером дружини на Куликовому полі. Коли працівники підрозділу «Беркут» перекрили прохід до вулиці Дерібасівській колона розвернулась назад та побігла до «Афіни». Там ми побачили бійку з великою кількістю людей, летіли коктейлі молотова, каміння. Нам вдалось утворити 2 ланцюги працівників міліції і відтіснили сторони на 50-70 м. Він був з боку проукраїнських активістів, серед яких було багато не одеситів, звідки вони приїхали - не знає. Проукраїнські активісти мали зброю: пістолети, револьвери, обрізи рушниць, в якості захисту: бронежилети, каски, можна сказати, що вони були готові. Летіло каміння з обох боків, люди стріляли з різної зброї з одного боку і з іншого. Прихильники Майдану кидали горючі суміші. Були також сотники з Майдану. Були сутички і з боку вулиць Буніна та Дерібасівської. Пізніше прихильники Майдану викрали пожежну машину та прорвали ланцюг міліції. У людей, які були заблоковані в ТЦ «Афіна», не бачив їх активної участі, опору представникам влади з їхнього боку не було. Барикада в ТЦ «Афіна» захищала їх від тих дій, які відбувалися на Грецькій площі. На Грецькій всього було: з боку анти-майдану було 300-350 чоловік, а з проукраїнської - пару тисяч. Постраждало 30-40 працівників міліції.

Суд вважає, що показання свідка Ташматова В.А. підтверджують факт масових заворушень та знаходження обвинуваченого Долженкова С.О. на місці подій.

Однак суд вважає, що показання свідка не викривають обвинуваченого Долженкова С.О. як учасника чи організатора масових заворушень.

Свідок Долинний С.В. показав суду, що 02 травня 2014 року, як командир спецпідрозділу УБОЗ СОБР, начальник відділу швидкого реагування, після 16:00 годин отримав наказ затримати  групу осіб кількістю 50-100 осіб, які забарикадувалися в торговому центрі «Афіна». Провели переговори, умовили цю групу здатися. Зброї у них не було. Склали біти, палиці, сіли в автозак і цю групу вивезли. Після вивезення цієї групи перевірили будівлю магазину. Там все було ціле, розграбування і безладу не було. Перевірили всі приміщення даху, горища, ніяких вибухівок і зброї не виявлено, лише кілька пляшок було з якоюсь рідиною. Склалось враження, що ці особи чогось злякалися, потрапили туди не захоплювати, а сховатися. Зовні будівлі була група осіб, агресивно налаштованих з криками, натовп сильно був збуджений, навіть проти спецпідрозділу у них була злість. Погрози були, коли виводили групу осіб, в них летіло каміння, палиці.

Суд вважає, що показання свідка Долинного С.В. підтверджують факт масових заворушень, а також той факт, що особи, які в подальшому були затримані, перебували в торговельному центрі «Афіна» через побоювання розправи з боку протилежної групи учасників цих заворушень.

Свідок Лесік О.Є. показав суду, що 02 травня 2014 року, як журналіст він, знаходився в районі Грецької площі, потрапив в протистояння двох протиборчих сил, знімав що відбувалося. Багато років працює журналістом. Людей було багато і міліціонерів, і цивільних, і багато було бійців, наскільки він зрозумів саме з Майдану, люди ставали в стрій за наказом рухалися зі щитами, з амуніцією, це були не футбольні фани, а бойовики. Було чітко видно, що діяли по команді, були командири, давалися команди. На касках написано номера сотень, написано звідки вони, цифри були на шоломах, щитах, капи в роті, в рукавичках, ланцюги, також булі у людей військові димові шашки, зброї, пістолети типа «Макарова». Відмінні риси представників Майдану - на них у всіх є національна українська символіка, український прапор, нашивки, український герб, червоне і чорне у вигляді смужки, руни-символічні знаки, наприклад свастика, і нашивки, наклейки. Коктейлі Молотова бачив з боку людей Київського Майдану, одеські діти їм допомагали, робили гримучу суміш, в основному цим займалися молоді дівчата і хлопці років 15-16. Каміння летіло з однієї й іншої сторони. Міліція стояла між ними. Був очевидцем як влаштовували барикади, переходили з одних рук в інші. Пожежну машину викрали якісь представники сотень Майдану, били водія і таранили людей. Бачив, що бігли люди і ховалися в торгівельному центрі «Афіна». Бачив, як громили автомобілі бітами - кричали, що була георгіївська стрічка, тому автомобіль шматували. Біля Болгарського центру культури і бару «Гамбрінус» громили автомобілі і від торгівельного центру «Афіни» до Собору стояли машини, їх просто били і топтали, як вандали. За враженням було рази в три більше людей, які приїхали з Києва.  З іншого боку були одягнені в шортах, в шльопанцях, кросівках, просто голі хлопці, вони теж захищалися стільцями пластиковими, тягали паралон з диванів з кафе, в масках і комуфляжі з георгіївськими стрічками я реально не бачив. Я був скрізь і там, і там, ще ухилявся від каменів.

Суд вважає, що показання свідка Лесіка О.Є. підтверджують факт масових заворушень.

Свідок Болдижар Р.Й. показав суду, що як журналіст 2 травня 2014 року знаходився в районі Грецької площі та проводив фото-, відеозйомку. Було більше 200 чоловік з одного боку і з іншого, відбулася сутичка. Почали її представники сторони обвинувачених це переросло в бійку. Все відбувалося організовано, сумнівів не було, що це контролювала міліція. Прихильники «Антимайдану» зібралися на Олександрівському проспекті кут вулиці Жуковського. У них були палиці, у кого-то кастети, пістолети.  Вони мали балаклави, каски, у всіх були закриті обличчя. Бачив там Долженкова. Футбольні фанати «Металіста» зібралися на Соборній плоші. Не бачив серед них зі зброєю. Прихильники Антимайдану стали рухатися в бік Грецькій площі на Буніна, було видно, що міліція працювала злагоджено, ніхто не зупиняв їх, натовп пройшла дружно. Фучеджи - працівник міліції постійно вів якісь телефонні переговори, йшов попереду мітингуючої команди. Далі шли по вулиці Катериненській, Фучеджи йшов попереду. Легковий універсал розтрощили. Перше зіткнення відбулось на вулиці Грецькій перед вулицею Преображенською. Перші, хто прийняв удар - це були вболівальники на Соборній площі. Міліція нічого не робила, щоб зупинити натовп. Летіло каміння, ламали з землі, було багато побитих, і голови і плечі побито. Я побачив самооборону Майдану через 20 хвилин з боку Соборній площі, щоб вони надавали якийсь опір такого не було. У представників антимайдану були коктейлі Молотова. Кидали коктейлі в протилежну сторону в людей, чув стрілянину. Летіло каміння з обох боків, виносили поранених з боку прихильників «Майдану». Бачив Долженкова, Рудика, який був у касці, бачив коли він виходив з групою осіб з торгівельного центру «Афіна» і їх садили в автозак.

Суд вважає, що показання свідка Болдижара Р.Й. підтверджують факт масових заворушень та знаходження обвинуваченого Долженкова С.О. на місці подій.

Однак суд вважає, що показання свідка не викривають обвинуваченого Долженкова С.О. як учасника чи організатора масових заворушень

В судовому засіданні був допитаний свідок Посьміченко О.О., який показав суду, що він впізнає обвинувачених як учасників подій 02 травня 2014 року на Грецькій площі, а саме: Долженкова С.О., який був з пістолетом та був одягнений в сірий костюм, наколінники і налокітники; Суханова О.М., який був із пістолетом та який стріляв з нього в проукраїнських активістів; Мефьодова Є.І., який був із пістолетом;  Гулія Є.Б., Сакауова М.В., Ковшова П.В., Власенка В.С., Ємельянова М.І.,  Зібницького В.В.Т., Рудика С.М., який був з палицею, Дзюбенко О.О., який був із прутом,  які кидали камінням в проукраїнських активістів; Альошина О.А., Романюка В.В. та Корчинського  С.М., який був з дерев'яним щитом та ланцюгом, які кидали  каміння і «коктейлі Молотова».

Свідок Посьміченко О.О. також показав суду, що йому відомо, що Долженков С.О. та Мефьодов Є.І. до цих подій їздили на проросійські конференції в Миколаїв, який повинен був «повстати» разом із Одесою.

Свідок Посьміченко О.О. також показав суду, що під час допиту в Малиновському районному суді м.Одеси він опізнав меншу кількість обвинувачених, а під час цього допиту - більшу, так як пам'ять покращилася.

Свідок Посьміченко О.О. також показав суду, що 13 березня 2016 року він  відмовився давати свідчення в Малиновському районному суді м.Одеси через те, начебто, що на нього чинився тиск з боку правоохоронців, але насправді тиску не було - йому погрожували Долженков С.О. та Мефьодов Є.І.

Свідок Посьміченко О.О. також показав суду, що 27 травня 2016 року він звертався до міліції в зв’язку із погрозами з боку Мефьодова Є.І., які надійшли на його телефон у вигляді SMS-повідомлення.

Свідок Посьміченко О.О. також показав суду, що Мефьодова Є.І. під час їх затримання в торговельному центрі «Афіна» не було.

Посьміченко О.О. є обвинуваченим в іншому кримінальному провадженні за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.294 КК України, тобто в тому ж самому злочині, що і підсудні.

Під час судового розгляду в Малиновському районному суді м.Одеси в даному кримінальному провадженні свідок неодноразово змінював свої показання, а 03 березня 2016 року взагалі заявив про відмову від їх надання та відмовився від раніше наданих показань, отриманих, за його твердженням,  під тиском .        

24 березня 2016 року після заміни свідку запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт він під час допиту в суді указав на сімох обвинувачених, як на учасників масових заворушень .

28 квітня 2016 року в суді свідок додатково указав ще на двох обвинувачених, а після огляду відеоматеріалу заявив, що  більше нікого не впізнає.

07 квітня 2016 року в суді свідок указав ще на чотирьох обвинувачених та після перегляду відеоматеріалів – ще на двох .

09 вересня 2016 року в суді свідок вказав ще на чотирьох обвинувачених .         

Суд зауважує, що майже кожні показання свідка, надані ним в суді, мали розбіжності із раніше наданими за своїм об’ємом інформації щодо обвинувачених чи за її характером.

Під час досудового розслідування свідок також надавав показання щодо участі обвинувачених у масових заворушеннях.

Так, при пред’явленні фотознімків обвинувачених для впізнання свідок вказав на п’ятьох з обвинувачених, однак не зміг пояснити, при яких обставинах він раніше їх, а щодо обвинуваченого Мефьодова Є.І. повідомив, що бачив його в наметовому містечку на Куликовому полі).

Суд вважає, що показання свідка Посьміченка О.О., надані ним в суді, з урахуванням їх суперечливості та непослідовності, а також можливої зацікавленості свідка у їх надані через наявність висунутого йому обвинувачення, несуть значний ризик їх недостовірності.

В зв’язку із зазначеним, суд вважає показання свідка такими, що не можуть бути використані як докази винуватості підсудних без підтвердження їх іншими доказами.

Суд також враховує, що судом були визнані незаконними слідчі дії, під час яких свідок впізнавав обвинувачених, про це буде йтися у вироку нижче, і, відповідно, були визнані недопустимими доказами протоколи цих слідчих дій.

Дана обставина була врахована судом при прийнятті рішення щодо неможливості використання показів свідка .

Крім того, відповідно до ч.6 ст.228 КПК України проведення впізнання за фотознімками… виключає можливість у подальшому пред’явлення особи для впізнання.

За таких обставин суд вважає, що сторона обвинувачення, допитуючи свідка Посьміченко О.О. в суді та пропонуючи йому дати показання проти обвинувачених, по суті, пред’являла йому обвинувачених для впізнання вдруге.

Однак, з огляду на вимогу ч.6 ст.228 КПК України, це є неприпустимим.

Дана обставина також була врахована судом при прийнятті рішення щодо неможливості використання показів свідка.

Доказами в кримінальному провадженні, відповідно до статті 84 КПК України, є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч.1). Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч.2).

Доказ є допустимим, відповідно до частини 1 статті 86 КПК України, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України.

Докази є недопустимими, відповідно до частини 1 статті 87 КПК України, якщо вони отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих  Конституцією України та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до частини 2 статті 87 КПК України істотними порушеннями  прав людини і основоположних свобод визнаються, зокрема, такі діяння, як: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (п.1)… порушення права особи на захист (п.3)…

Недопустимими, відповідно до частини 3 статті 87 КПК України, є також докази, що були отримані: з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні (п.1); після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень (п.2).

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення – частина 2 статті 86 КПК України.

Питання допустимості доказів суд вирішує під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення – частина 1 статті 89 КПК України.

Кримінальне процесуальне законодавство України у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України).

Згідно цієї практики, наступні докази, отримані за допомогою недопустимих доказів, так як вони були «плодом отруйного дерева», визнаються недопустимими з тих саме підстав (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Гефген проти Німеччини» (Gafgen v. Germany) заява № 22978/05, п. 168, ECHR 2010, рішення від 30 квітня 2015 року у справі «Яременко проти України (№ 2), заява № 66338/09, п.66) .

Під час досудового слідства були проведені слідчі дії у вигляді пред’явлення осіб для впізнання за фотознімками.

Так, свідку Посьміченко О.О. пред’являлися фотографії обвинувачених Альошина О.А.,  Власенка В.С., Гулія Є.Б., Долженкова С.О., Дзюбенка О.О., Зібницького В.В., Ковшова П.В., Корчинського С.М., Мефьодова Є.І., Романюка  В.В.,  Рудика С.М., Суханова О.М., обвинуваченому Романюку В.В. - фотографію обвинуваченого Мефьодова Є.І., обвинуваченому Сакауову М.В. -  фотографії обвинувачених Грищука Є.В., Суханова О.М.

Особам, які впізнавали, фотографії обвинувачених пред’являлися разом з фотознімками інших осіб.

Згідно ч.1 ст.228 КПК України перед тим, як пред’явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з’ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол.

В порушення ч.1 ст.228 КПК України перед тим, як пред’явити фотознімки для впізнання, у осіб, як впізнавали, попередньо не з’ясовувалося, чи можуть вони впізнати обвинувачених, не опитували їх про зовнішній вигляд і прикмети обвинувачених, а також про обставини, за яких вони бачили обвинувачених; відповідні протоколи про це не складалися.

Висновки суду підтверджуються відсутністю зазначених протоколів.

Згідно ч.1 ст.228 КПК України забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

В порушення ч.1 ст.228 КПК України особам, які впізнавали, до проведення впізнання показували обвинувачених.

Висновки суду підтверджуються показаннями в судовому засіданні обвинувачених, зазначених вище, з яких випливає, що під час їх затримання вони перебували в одному приміщенні чи в одному транспортному засобі із особами, які в подальшому їх впізнавали, та перебували  в умовах, що надавали можливість бачити один одного та спілкуватися між собою.

Дана обставина підтверджується показаннями свідка Посьміченко О.О. та іншими доказами: відеозаписом затримання обвинувачених в торговельному центрі «Афіна», згідно якого обвинувачені під час затримання розміщалися в спеціальному транспортному засобі, призначеному для перевезення затриманих осіб, а також - фактом перебування осіб, які впізнавали, з особами, яких впізнавали, разом в одних і тих самих місцях ув’язнення.

Крім того, про те саме порушення порядку проведення впізнання – попереднє показування особі, яка впізнає, особи, яку впізнають, - свідчить і спосіб розміщення фотографій в протоколах впізнання, який суто технічно змушує особу, яка впізнає, бачити фотографію особи, яку впізнають, ще до початку процедури впізнання.

За таких обставин суд констатує порушення порядку та процедури проведення впізнань.

Як вже було зазначено судом, всі впізнання було  проведено за фотознімками.

Згідно ч.6 ст.228 КПК України впізнання за фотознімками може провадитися тільки у виключних випадках - за необхідності.

Суд вважає, що необхідності, в розумінні вимог ч.6 ст.228 КПК України, в проведенні впізнання за фотознімками не було: обвинувачені, які пред’являлися для впізнання, могли бути пред’явлені для впізнання безпосередньо, так як утримувалися під вартою і мали можливість прийняти участь в даних слідчих діях; особи, які впізнавали, не заявляли про наявність причин, з яких вони вважають за неможливе проводити впізнання обвинувачених безпосередньо.

Проведення впізнання в застосований спосіб позбавила обвинувачених, які пред’являлися для впізнання, права на реалізацію їх процесуальних прав під час проведення таких слідчих дій.

Суд вважає, що це було зроблено з єдиною метою – виключити можливість іншого результату впізнання, ніж отриманий.

Згідно ч.2 ст.228 КПК України особа, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі.

Тобто, згідно зазначеної норми Закону інші особи, серед яких пред’являється особа, яка підлягає впізнанню, повинні бути, як найменш, невідомі особі, яка впізнає.

Судом встановлено, що під час проведення впізнання обвинуваченого Долженкова О.О. свідком Посьміченко О.О. мале місце порушення ч.2 ст.228 КПК України, оскільки фотознімок обвинуваченого свідку пред’являвся разом із фотознімками відомих широкому колу осіб: футболіста Девіда Бекхема, кіноакторів Бена Аффлека та Майкл Фассбендера.

Суд вважає, що проведення впізнань в зазначений спосіб свідчить на цілеспрямований намір слідчих органів за будь яку ціну гарантувати бажаний результат в даному кримінальному провадженні та свідчить про необ’єктивність і упередженість проведеного досудового слідства.

За таких обставин суд, на підставі ч.1 та п.2 ч.3 ст.87 КПК України, визнає усі зазначені протоколи впізнань недопустимими.

Суд також вважає за необхідне висловити свою думку щодо протоколів впізнань, які були складені за участю обвинуваченого Романюка В.В. незважаючи на прийняте судом рішення про визнання їх недопустимими.

Слідчі (розшукові) дії, відповідно до ч.1 ст.223 КПК України, є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів.

Процесуальним джерелом доказів, між іншим, є показання (ч.2 ст.84 КПК).

Частиною першою статті 95 КПК України визначено, що показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Тобто, слідчі дії, спрямовані на отримання (збирання) або перевірку відомостей, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту особи - це слідчі дії, спрямовані на отримання (збирання) або перевірку показань цієї особи.

До слідчих (розшукових) дій відноситься, зокрема, пред’явлення особи для впізнання (ст.228 КПК).

Згідно ч.1 ст.103 КПК України формою фіксування кримінального провадження є протокол.

Таким чином, протокол пред’явлення особи для впізнання є формою фіксування показань, наданих на досудовому слідстві особою, яка впізнає.

Відповідно ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин, суд, даючи оцінку протоколам пред’явлення осіб для впізнання за участю обвинуваченого Романюка В.В., виходить з вимог  ч.4 ст.95 КПК України.

Враховуючи, що обвинувачений Романюк В.В. в судовому засіданні заявив про відмову від своїх показань, наданих ним на досудовому слідстві під час пред’явлення йому обвинувачених для впізнання, які містяться у відповідних протоколах слідчих дій, суд позбавлений можливості посилатися на них у вироку.

При цьому суд бере до уваги положення п.3 ч.2 ст.99 КПК України, згідно якого до документів, як різновиду джерела доказів, можуть належати складені в порядку, передбаченому КПК України, протоколи процесуальних дій.

Вказана норма закону, у разі її спрощеного тлумачення, дає формальний привід визнавати протоколи процесуальних дій, в яких зафіксовані показання, похідним від цих показань самостійним джерелом доказів, тобто таким, на який не розповсюджується дія ч.4 ст.95 КПК України.

Суд вважає цю думку хибною.

Суд вважає, що показання особи, надані нею під час будь-яких процесуальних дій,  не створюють новий різновид джерел доказів, а залишаються єдиним можливим джерелом таких доказів – показаннями (ч.2 ст.84 КПК).

В іншому випадку існує загроза «закріплення» наданих особою під час досудового слідства показань шляхом проведення з нею відповідної процесуальної дії, окрім допиту, та складання відповідного «документу». 

Між іншим, в п.3 ч.2 ст.99 КПК України зазначається лише про можливість приналежності протоколів процесуальних дій до документів, як доказів, а не про безумовну обов’язковість цього, що свідчить про наявність виключень з загального правила.

На думку суду, в розглянутому випадку йдеться саме про таке виключення.

Стороною обвинувачення у якості доказів вини підсудних було надано суду протоколи їх затримання: Альошина О.А., Власенко В.С., Глізнуци С.А., Гріщука Є.В., Гулія Є.Б., Дзюбенка О.О., Долженкова С.О., Зайцева О.І., Зібницького В.В., Ємельянова М.І, Ковшова П.В., Корчинського С.М., Михайлова В.Г., Романюка В.В., Рудика С.М., Сакауова М.В.,  Суханова О.М., Шапки О.В. .

Відповідно до ч.1 ст.39 КПК України досудове розслідування організовує керівник органу досудового розслідування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.39 КПК України керівник органу досудового розслідування визначає слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначає старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.208 КПК України затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, без ухвали слідчого судді, суду має право уповноважена службова особа, склавши про це протокол.

Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Тобто, повноваження слідчого під час досудового розслідування виникають з моменту визначення їх керівником органу досудового розслідування.

З огляду на вимоги ч.1 ст.208 та ч.1 ст.214 КПК України, затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, склавши про це протокол, має право слідчий, щодо якого є рішення керівника органу досудового розслідування про здійснення цим слідчим досудового розслідування.

Судом досліджено постанови начальника Слідчого управління Головного управління МВС України в Одеській області та начальника Головного слідчого управління МВС України про призначення групи слідчих у вказаному кримінальному провадженні (т.16, а.с.133, 137, 145, 154, 156, 159, 170).

З зазначених постанов вбачається, що слідчі Велев І.І., Вовненко Л.О. на момент  складання ними протоколів затримання не входили в до складу групи слідчих у кримінальному провадженні №12014160500003700, тобто - не мали повноважень на вчинення цих слідчих дій.

Це стосується затримань обвинувачених Гулія Є.Б., Суханова О.М.

Згідно ч.3 ст.62 Конституцій України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом…

Згідно ч.1 ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також… щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Враховуючи, що зазначені затримання були здійснені неповноважними особами, тобто не за законом, суд вважає, що мале місце порушення ст.ст.3, 8 Конвенції, в зв’язку із чим ці протоколи  затримання визнаються судом недопустимими на підставі ч.1 та п.2 ч.3 ст.87 КПК України.

Відповідно до ч.5 ст.208 КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому… зазначаються... підстави затримання.

В порушення цих вимог закону в протоколах затримання обвинувачених Глізнуци С.А., Грищука  Є.В., Зібницького В.В., Ковшова П.В., Михайлова В.Г., Рудика С.М., Шапки О.В.    підстави їх затримання не зазначено.

Суд вважає дане порушення суттєвим та таким, що впливає на допустимість протоколів затримання як доказів.

При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.131 КПК України затримання особи є заходом забезпечення кримінального провадження, який, згідно ч.1 ст.132 КПК України, застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, крім випадків, передбачених КПК України.

Затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину уповноваженою на це службовою особою в порядку ст.208 КПК України є саме таким випадком.

Вирішення питання слідчим суддею або судом щодо затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, відбувається згідно із чітко визначеною законом процедурою та за наявності чітко визначених підстав.

Так, вирішення цього питання слідчим суддею або судом відбувається за наявності клопотання прокурора або слідчого про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та наявності клопотання прокурора або слідчого про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ч.2 ст.132, ст.188 КПК).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу… повинно містити … виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.4 ст.189 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого…

Відповідно до п.4 ч.1 ст.190 КПК України ухвала слідчого судді або суду про дозвіл на затримання з метою приводу повинна містити посилання на обставини, які дають підстави для обґрунтованої підозри про вчинення особою кримінального правопорушення.

Тобто, зазначені норми закону свідчать, що наявність обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, є безальтернативною складовою висновку слідчого судді, суду щодо обґрунтованості затримання підозрюваного, обвинуваченого.

Суд вважає, що уповноважена службова особа, яка відповідно до ст.208 КПК України перебирає на себе право по затриманню особи, має нести обов’язок щодо додержання зазначених вимог закону при прийнятті цього рішення.

Суд вважає, що таке рішення уповноваженої службової особи беззаперечно повинно містити посилання на обставини, що дають підстави підозрювати особу, яка затримується, у вчиненні злочину.

Думка суду підтверджується загальною, як для виконання слідчими суддями, судом, слідчими та прокурорами, нормою КПК України - п.1 ч.3 ст.132 КПК – згідно якої застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, уповноважена службова особа, яка має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, має встановити підстави затримання - як обставин, що свідчать про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а саме -  чи застали цю особу під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; чи безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин (п.1 та п.2 ч.1 ст.208 КПК).

Після встановлення цих обставин зазначена уповноважена службова особа, відповідно до ч.5 ст.208 КПК України, повинна скласти протокол, в якому має зазначити підстави затримання.

На думку суд, наслідком невиконання вимог закону щодо обов’язковості зазначення в протоколі затримання підстав затримання є визнання цього рішення незаконним, а протоколу затримання – недопустимим доказом.

Пунктом 125 рішення Європейського суду з прав людини від 25.05.1998 р. у справі «Курт проти Туреччини» передбачено, що недокументування таких відомостей, як дата, час і місце затримання особи, її ім’я, підстави для затримання та ім’я особи, яка здійснює затримання, має вважатися таким, що суперечить вимозі законності і самій меті ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи, що зазначені затримання були здійснені без зазначення в протоколах затримання підстав затримання, суд вважає, що мале місце порушення ст.ст.3, 5, 8 Конвенції, в зв’язку із чим ці протоколи затримання визнаються судом недопустимими на підставі ч.1 та п.2 ч.3 ст.87 КПК України.

За ст.52 КПК України участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Підозрюваним, відповідно  до ст.42 КПК України, є особа, яка, в тому числі, затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Підсудні під час затримання підозрювалися у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.294 КПК України.

Однак затримання деяких з них, а саме Глізнуци С.А., Грищука Є.В., Дзюбенка О.О., Ємельянова М.І., Зайцева О.І., Зібницького В.В., Михайлова В.Г., Романюка В.В., Рудика С.М., Сакауова М.В., Шапки О.В., в порушення зазначених вимог Закону, відбувалося без участі захисників.

На думку суду, це також є порушенням ст.ст.3, 5, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

          Враховуючи, що зазначені затримання були здійснені без участі захисників, суд визнає  ці протоколи затримання недопустимими на підставі ч.1 та п.2 ч.3 ст.87 КПК України.

           В матеріалах кримінального провадження, наданих стороною обвинувачення, наявні супровідні листи, згідно яких представники засобів масової інформації надавали слідчим органам відео- та фото- матеріали.

Так, згідно листа телерадіокомпанії «Круг» (далі – ТРК «Круг») від 24 червня 2014 року старшому слідчому ОВС ГСУ МВС України Соцькому І.В. передано відеоматеріали ТРК «Круг».

Згідно листа головного редактора газети «Думська.net» від 27 червня 2014 року старшому слідчому ОВС ГСУ МВС України Соцькому І.В. передано диск DVD-R «Ridata Budget» 9HH206250550E03 з фото-, відеоматеріалами, які зроблені кореспондентами видання «Думська», а також відеоматеріали, отримані з відкритих джерел (оприлюднені на сервісі youtube.com), які використовувалися під час підготовки редакційних матеріалів.

Згідно листа виконавчого директора ТОВ «Телеконект» Блайда Г.М. від 08 липня 2014 року старшому слідчому ОВС ГСУ МВС України Соцькому І.В. передано фото-, відео- матеріали (диск videX LH6105.RG24 1312 0605) із записом подій, які відбулись 2 травня 2014 року в м.Одесі, на вул.Грецькій та на Куликовому полі.

Згідно листа начальника відділу зв’язків з громадськістю ГУМВС України в Одеській області Шаблієнка В.М. від 03 травня 2014 року старшому слідчому ОВС ГСУ МВС України Чепіль О.С. передано відеоматеріали, зроблені при проведенні фіксування масових порушень громадського порядку 2 травня 2014 року.

Однак, сторона обвинувачення не надала суду зазначені вище відео- та фото- матеріали, а надала тільки вказані вище супровідні листи та змонтовані відеоматеріали, тобто – не оригінали.

Єдині фото- та відеоматеріали, які долучені до кримінального провадження постановою слідчого від 11 червня 2014 року, є ті, що видані свідком Рачковим .

Старший прокурор Генеральної прокуратури Хоменко В. дорученням від 30 травня 2014 року зобов’язав співробітників Департаменту карного розшуку МВС України, шляхом моніторингу відеозаписів та фотофайлів, встановити причетність осіб зазначених в дорученні, до масових заворушень, а зібрані матеріали направити до ГСУ МВС України.

Докази передачі будь-яких фото- та відео- матеріалів до Департаменту карного розшуку МВС України суду в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Судом неодноразово, за клопотанням сторони захисту, пропонувалося стороні обвинувачення надати первісні фото- та відео- матеріали, зазначені вище, однак сторона обвинувачення цю пропозицію проігнорувала.

Натомість Департаментом карного розшуку МВС України складено аналітичні довідки стосовно кожного з обвинувачених на підставі різних фото-, відеоматеріалів та останні передав органу досудового розслідування.

Саме з посиланням на такі матеріали сторона обвинувачення стверджує, що на наступних фото-, відео файлах, де певні особи знаходяться на Грецькій площі, вулиці Грецькій, серед прихильників «Антимайдану», але не вчиняють будь-яких протиправних дій, відображені обвинувачені.:

В судовому засіданні сторона обвинувачення, посилаючись на ці відео- та фото- матеріали, стверджувала, що на них зображені обвинувачені.

Сторона обвинувачення стверджує, що на наступних фото-, відео файлах, де певні особи знаходяться на Грецькій площі, вулиці Грецькій та вчиняють протиправні дії, відображені обвинувачені: особа в камуфляжній формі кидає бруківку у напрямок прихильників «Майдану» «scene’20140502, «GOPR0437.MP4» особа в коричневій куртці тримає в руках предмет схожий на бруківку, «Противостояние на Греческой площади, 00.01.mpg» особа в коричневій куртці кидає каміння у сторону прихильників «Майдану», «scene'20140502 16.25.15.mpg» особа у куртці захисного кольору, обличчя закрито, тягне шафу на Грецькій площі у напрямок барикади, знято зі спини, «02.05.14. ч.1.wmv» особа в сірому спортивному костюмі, бронежилеті, касці та маскою на обличчі іде у першому ряду колони прихильників «Антимайдану» під час руху по вулиці Єкатерининській, командує колоні зупинитися, «scene'20140502 16.03.12.mpg» та «Одесса  коктейли молотова и оружие у демонстрантов   02.05.14 г. (полное видео с Греческой, часть 3).mp4» особа в чорному смугастому светрі кидає каміння в сторону прихильників «Майдану», «1YKX» особа у чорній куртці з маскою на обличчі тримає в руці предмет схожий на пістолет, «scene'20140502 15.58.32 Емельянов.mpg» особа в темно-сірий куртці, червоною пов’язкою на правій руці, в червоній касці стоїть на контейнері для сміття на провулку Віце-адмірала Жукова; «Одесса  коктейли молотова и оружие у демонстрантов   02.05.14 г. (полное видео с Греческой, часть 3).mp4» особа вже в сірий куртці, червоною пов’язкою не на правій, а на лівій руці, в червоній касці на перехресті вулиці Грецької та провулку Віце-адмірала Жукова кидає каміння у напрямок прихильників «Майдану», «Одесса  коктейли молотова и оружие у демонстрантов   02.05.14 г. (полное видео с Греческой, часть 3).mp4» особа у чорній формі знаходиться поряд з прихильниками «Антимайдану» та тримає у руках предмет схожий на бруківку, «scene'20140502 16.21.37.mpg», «scene'20140502 16.35.43.mpg» особа у камуфляжній куртці кидає каміння в сторону прихильників «Майдану», знято зі спини, «Противостояние на Греческой площади.mpg» на Грецькій площі особа в камуфляжній формі цілиться та стріляє з пістолету у напрямок прихильників «Майдану», «scene'20140502 16.20.41.mpg» особа у масці кидає каміння у сторону прихильників «Майдану», знято зі спини.

В судовому засідання сторона обвинувачення, посилаючись на ці відео- та фото- матеріали, стверджувала, що на них зображені обвинувачені.

Згідно протоколів огляду дисків CD, DVD, на яких містяться вказані фото-, відео- файли, вони були отримані органом досудового розслідування від співробітників Департаменту карного розшуку МВС України, тобто - у вигляді нарізки файлів з різних джерел (монтаж), в тому числі, які не можливо ідентифікувати.

Суд звертає увагу на наступне.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів - ч.2 ст.84 КПК України.

Матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні), відповідно до п.1 ч.2 ст. 99 КПК України, належать до документів.

Документом, згідно ч.1 ст.99 КПК України, є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Тобто, перелічені вище відео- та фото- матеріали, на які посилається сторона обвинувачення, є документами.  

Обвинувачення, яке висунуте підсудним, в силу його специфіки, має та може доводитися відео- та фото- матеріалами.

В судовому засіданні під час дослідження цих матеріалів шляхом їх перегляду прокурор, який підтримував в суді державне обвинувачення, кожний раз, коли, як на його думку, на відеомоніторі з’являлося зображення обвинуваченого, заявляв, що він бачить цього обвинуваченого.

Самі обвинувачені та їх захисники, як правило, заявляли, що вони цього не бачать. 

За таких обставин сторона обвинувачення мала б надати суду докази в підтвердження своїх заяв, як то – висновки відповідних експертиз, консультації спеціаліста та т.і., або  - протоколи слідчих дій - пред’явлення особи для впізнання особи, можливість проведення яких передбачена ч.6 ст.228 КПК України.

Однак, сторона обвинувачення таких доказів суду не надала.

Кримінальне провадження, відповідно ст.22 КПК України, здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України (ч.1). Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків (ч.6).

Враховуючи відсутність доказів зображення на відеозаписах та на фотознімках саме тих обвинувачених, на яких вказувала сторона обвинувачення, суд не погоджується із її твердженнями.

Сторона кримінального провадження, якщо має намір використати у якості доказу документ, зобов’язана, згідно ч.3 ст.99 КПК України, надати суду його оригінал. 

Враховуючи, що вищеперелічені фото- та відео файли, які були отримані органом досудового розслідування, не є оригіналами та містять ознаки монтажу, сторона захисту неодноразово заявляла клопотання про надання їй оригіналів цих документів.

Суд клопотання сторони захисту задовольняв та зобов’язував сторону обвинувачення надати оригінали цих матеріалів.

Однак сторона обвинувачення, посилаючись на їх відсутність, ці матеріали не надала.

           За таких обставин, в зв’язку із тим, що надані стороною обвинувачення фото- та відео матеріали змонтовані та не є оригіналами, що виключає можливість їх перевірки на достовірність,   в тому числі шляхом проведення криміналістичної експертизи, суд вважає надані докази сумнівними.

Згідно протоколу огляду місця події від 15 травня 2014 року, складеного слідчим Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеський області Худяковим С.В. з 10:20 годин до 23:35 годин, на Соборній площі, Грецькій площі, вулиці Грецької, провулку Віце-адмирала Жукова виявлено пошкодження бруківки, елементу сходів магазину «Zoolavka» по провулку Віце-адмирала Жукова,  виявлено каміння на навісу над приміщенням будинку №46 по вул. Грецькій, предметів, які стосуються злочину не виявлено і не вилучалось.

          Стороною обвинувачення не надано належного обґрунтування проведення огляду саме цих місць події тільки через два тижня після того, як відбулись масові заворушення.

        Згідно протоколу огляду місця події від 02 травня 2014 року, складеного слідчим Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеський області Чубрей С.Г., з 20.45 годин до 21:25 годин у приміщенні торговельного центру «Афіни», розташованого за адресою: м. Одеса, пл.Грецька, 3/4 виявлено та вилучено: дванадцять дерев’яних палиці, дві металеві дубинки, вісім пластмасових пляшок з рідиною для розпалювання вогнища. Вогнепальну та холодну зброю не виявлено. Не виявлено пошкоджень торгових павільйонів, слідів пограбування, тощо .

Згідно протоколу огляду місця події від 02 травня 2014 року, складеного слідчим Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеський області Поповим І.О. з 21:55 годин до 23:00 годин, у приміщенні паркінгу торговельного центру «Афіни», розташованого за адресою: м.Одеса, пл.Грецька, 3/4. Зброю, вибухонебезпечних предметів не виявлено.

Згідно протоколу огляду місця події від 02 травня 2014 року, складеного слідчим Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеський області Бобришовим В.І. з 21:10 годин до 22:00 годин, у приміщенні супермаркету «Таврія-В» у торговельному центрі «Афіни», розташованого за адресою: м.Одеса, пл.Грецька, 3/4 в якості пошкоджень виявлено три пластикові бутилі, ємкістю по 5 л, без пробок, порожні приблизно на 1,5-2 л, порожню пластикову пляшку з під води. Огляд проведено у відсутності представника організації та власника приміщення. Вогнепальну та холодну зброю не виявлено.

Згідно протоколу огляду місця події від 02 травня 2014 року, складеного слідчим Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеський області Шпитко О.В.  з 21:00 годин до 22:50 годин, у приміщенні супермаркету першого та цокольного поверху торговельного центру «Афіни», розташованого за адресою: м.Одеса, пл.Грецька, ?, в туалеті виявлено спортивний костюм та шапку з отворами для очей і носу. Пошкоджень, вогнепальну та холодну зброю не виявлено.

Згідно протоколу огляду місця події від 02 травня 2014 року складеного слідчим Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеський області Бобришовим В.І. з 21:00 годин до 22:10 годин у приміщені першого поверху будинку №3/1 по вул.Грецькій у м.Одеса, виявлено вісім пластмасових пляшок з етикеткою «Розмова», дерев’яна палиця розміром 0,7 м. .

Згідно протоколу огляду місця події від 02 травня 2014 року складеного слідчим Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеський області Чубрий С.Г. з 20:00 годин до 20:20 годин, на ділянці місцевості біля будинку №31 по вулиці Дерибасівська на розі провулку Віце-адмирала Жукова на тротуарі в 2,5 м. від кута зазначеного будинку виявлено предмет схожий на кулю, розміром 2,5 см * 0,5 см.

За постановами про призначення групи слідчих від 02 та 03 травня 2014 року слідчі: Чубрий С.Г., Попов І.О., Шпитько О.В. до складу слідчої групи не були включені.

Згідно ч.1 ст.233 КПК України  ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Згідно ч.3 ст.233 КПК України  слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов’язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. 

Згідно ч.1 ст.237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Згідно ч.2 ст.237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

 Враховуючи, що огляди місця події у приміщеннях торговельного центру «Афіни», першого поверху будинку №3/1 по вул.Грецькій у м.Одесі були здійснені неповноважними особами, тобто не за законом, суд вважає, що мале місце порушення ст.8 Конвенції, в зв’язку із чим протоколи огляду місця події від 02 травня 2014 року, складеного слідчим Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеський області Чубрей С.Г., слідчим Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеський області Поповим І.О., слідчим Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеський області Бобришовим В.І., слідчим Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеський області Шпитко О.В. визнаються судом недопустимим доказами на підставі п.2 ч.3 ст.87 КПК України.

Стороною обвинувачення були надані висновки судово-медичних експертиз.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 04 червня 2014 року №170-1585/2014 загиблий Іванов Ігор Володимирович 02 травня 2014 року в 16.45 годин доставлений машиною ШМД в приймальне відділення МКЛ №1, який був поранений на Соборній площі, за 20-30 хвилин раніше. Смерть Іванова І.В. перебуває у прямому причинному зв’язку з наявним у нього вогнепальним сліпим кульовим, проникаючим у брюшину, пораненням живота з пошкодженням товстого і тонкого кишковика, брижийки тонкої кишки і правої підвздошної артерії з розвитком внутрішньо-брюшиного крововиливу. Безпосередньою причиною смерті Іванова І.В. став геморагічний шок. Смерть настала 02 травня 2014 року о 17 годині 25 хвилин в лікарні (т.38 а.с.42-57).

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 19 червня 2014 року №232-1700/14 Лосінський Є.Л. під час масових заворушень з Грецької площі був доставлений в Одеську МКЛ №11 з вогнепальним пораненням живота, який 11 травня 2014 року від отриманих тілесних ушкоджень помер в приміщенні лікарні. Смерть Лосінського Є.Л. знаходиться в прямому причинному зв’язку з наявними у нього вогнепальними картечними, проникаючими сліпими пораненнями грудної клітки, брюшної порожнини, тазу і лівого стегна з пошкодженням печінки, підшлункової залози сосудістих ніжок селезінки і лівої нирки, петель тонкого і товстого кишківника, шлунку, крововиливами в ліву плевральну і брючну порожнини. Безпосередньою причиною смерті Лосінського Є.Л. стала поліоргальна недостатність.

Крім того, померлий Лосінський Є.Л. є потерпілим у кримінальному провадженні за обвинуваченням Худіяка С.О. у навмисному вбивстві Лосінського Є.Л.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 05 червня 2014 року №166-1569/14 труп Бірюкова А.В. було знайдено на Соборній площі 02 травня 2014 року о 16 годині. Смерть Бірюкова А.В. знаходиться у прямому причинному зв’язку з наявним у нього пневмострільним кульовим, проникаючим сліпим пораненням грудної клітки, з пошкодженням верхньої долі і кореня правої легені, крововиливом в праву плевральну порожнину. Безпосередньою причиною смерті Бірюкова А.В. стала гостра втрата крові.

Висновок проведеної балістичної експертизи щодо кулі вилученої з тіла Бірюкова А.В. суду не надано.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 05 червня 2014 року №167-1571/2014 – під час масових заворушень 02 травня 2014 року приблизно о 16:00 годин в Приморському районі м.Одеси було виявлено труп Жулькова О.Ю. Смерть Жулькова О.Ю. знаходиться у прямому причинному зв’язку з вогнепальним картечним, проникаючим, сліпим пораненням живота, з пошкодженням стінки тонкого кишковика, правої підзвдошної кістки і сосудів живота і тазу. Безпосередньою причиною смерті Жулькова О.Ю. стало обезкровлення організму.

Стороною обвинувачення суду не надано експертний висновок, щодо п’яти металевих предметів вилучених з трупа Жулькова О.Ю.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 05 червня 2014 року №168-1572/2014 смерть Яворського М.А. знаходиться у прямому причинному зв’язку з вогнепальним сліпим картечним пораненням грудей, проникаючим в плевральну порожнину з пошкодженням аорти. Безпосередньою причиною смерті Яворського М.А. стала гостра втрата крові.

Суду не надано висновку експерта щодо картечі, вилученої з тіла Яворського М.А.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 05 червня 2014 року №169-1573/14 зазначається, що під час масових заворушень у Приморському районі м.Одеси 02 травня 2014 року приблизно о 16:00 годин було виявлено труп Петрова Г.І. Смерть Петрова Г.І. знаходиться у прямому причинному зв’язку з наявним у нього вогнепальним, кульовим, проникаючим, сліпим пораненням грудної клітки з пошкодженням лівого желудочка серця і грудного відділу аорти. Безпосередньою причиною смерті Петрова Г.І. стала гостра втрата крові .

Суду не надано висновку експертного дослідження кулі, вилученої із трупа Петрова Г.І.

Висновок криміналістичної експертизи №373 від 20.06.2014 року, щодо трупа Лосінського Є.Л.

Висновок криміналістичної експертизи №326 від 23.05.2014 року, щодо трупа Іванова І.В.

Висновок криміналістичної експертизи №357 від 10.06.2014 року, щодо трупа Іванова І.В.

Висновок криміналістичної експертизи №322 від 13.06.2014 року, щодо трупа Яворського М.А.

Висновок криміналістичної експертизи №325 від 06.06.2014 року, щодо трупа Петрова Г.І.

Висновок криміналістичної експертизи №324 від 12.06.2014 року, щодо трупа Жулькова О.Ю.

Висновок криміналістичної експертизи №323 від 13.06.2014 року, щодо трупа Бірюкова А.В.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 31 липня 2014 року №1518 співробітник ППС ГУМВС України в Одеській області Сягровець М.А. (потерпілий по справі) 02 травня 2014 року в 18 годині 40 хвилин був доставлений до Одеської МКЛ №1 з вогнепальним кульовим пораненням. Експертизу проводили за медичною картою. Кулі з тіла не вилучались. У громадянина Сягровця М.А. були наступні тілесні ушкодження: сліпе вогнепальне кульове поранення шиї, проникаюче у грудну порожнину з пошкодженням плеври, верхньої долі лівої легені, супроводжуване крововиливом в ліву плевральну порожнину, компресійним ателектазом лівої легені, забиття легенів, переломи II, III лівих ребер і лівого поперечного відростка четвертого грудного хребця, сліпе кульове поранення верхньої третини лівого плеча.

Дані тілесні ушкодження заподіяні діями вогнепального снаряду (куль), відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Сам потерпілий жодного разу не з’явився в судові засідання і не надав суду пояснень, щодо обставин отримання ним кульових поранень.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 31 липня 2014 року №1402 зазначено, що потерпілий Закревський В.Є. – 02 травня 2014 року біля 17:00 годин на вул.Преображенській отримав тілесні ушкодження. Відчув удар в область нижньої губи, пішла кров. Звернувся у військовий шпиталь, ушили рану, видалили фрагмент коронки  зуба. У потерпілого наскрізне кульове поранення нижньої губи, забій нижньої губи. Куля із травматичної зброї. Ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень. Безпосереднє місце отримання поранення не встановлено.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 15 липня 2014 року №1496 проводенної за медичною картою потерпілого Андрєєва В.В. зазначається, що Андрєєв В.В. 02 травня 2014 року під час бійки на Грецькій площі в м.Одесі отримав травму правого плеча. Звернувся в Одеську МКЛ №1, де знаходився на стаціонарному лікуванні до 05 травня 2014 року. У Андрєєва В.В. виявлено наступні тілесні ушкодження: закритий оскольчатий перелом правої плечової кістки на межі середньої і нижньої третини зі зміщенням відламків кісток. Зазначені ушкодження відносяться до категорії середньої тяжкості.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 31 липня 2014 року №1842 потерпілий Зезіка С.О. (працівник міліції) 02 травня 2014 року приблизно о  15 годині на вул.Радянської Армії незнайомий чоловік кинув в нього камінь, влучив в праву ногу, в результаті чого Зезік С.О. впав. У Зезіка С.О. виявлені наступні тілесні ушкодження: забій-гематома м’яких тканей правого голеностопного суглобу і стопи. Є легкими тілесними ушкодженнями.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 06 серпня 2014 року №1952 вбачається, що потерпілий Стреблянський В.Е. (працівник міліції) 02 травня 2014 року приблизно о 18 годині на Грецькій площі хтось з компанії незнайомих людей спричинив два удари по спині. У потерпілого Стеблянського В.Е. виявлено наступні тілесні ушкодження: забій м’яких тканин правої кісті, дві колоті рани тулубу. Пошкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 03 червня 2014 року №1106 проведеної по медичній карті потерпілого Тодорова М.С. (працівник міліції)– Тодоров М.С. 02 травня 2014 року о 18 годині 45 хвилин поступив в опікове відділення зі скаргами на наявність опіків голови, шиї, обох верхніх кінцівок, в результаті попадання в нього «коктейлю Молотова». У потерпілого Тодорова М.С. виявлено наступні тілесні ушкодження: опіки полум’ям I-II А ст. голови і верхніх кінцівок (6% поверхні тіла).

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 04 серпня 2014 року №1855 неповнолітній потерпілий Кошелюк Д.О. 02 травня 2014 року приблизно о 18-30 годин біля будинку №36 по вул.Жуковського в м.Одеса отримав від незнайомого чоловіка удар ногою в груди та удар дерев’яною битою по голові (на підставі медичної документації). У неповнолітнього потерпілого Кошелюка Д.О. виявлено тілесне ушкодження у вигляді забитої рани тім’яної ділянки і є легкими тілесними пошкодженнями.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 30 липня 2014 року №1844 потерпілий Деркач О.В. (працівник міліції) 02 травня 2014 року приблизно о 14 годині на вулиці Грецькій компанія із 200 невідомих людей закидали камінням, отримав ушкодження лівого голеностопного суглобу. У Деркача А.В. виявлено наступні тілесні ушкодження: пошкодження зв’язок, садні, гематоми м’яких тканин в області лівого голеностопного суглобу, що відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Згідно висновків судово-медичних експертиз: щодо потерпілого Коржова О.В.; потерпілого працівника міліції Сітак О.М.; потерпілого працівника міліції Кропко В.В.; потерпілого Фучеджі Ю.С; потерпілого Рудниченко В.В.; потерпілого Сташевського П.С.  то вони всі отримали тілесні ушкодження на Куліковому Полі, а не в районі Грецької чи Соборної площі.

Суд звертає увагу, що стороною обвинувачення не надано доказів щодо місць отримання поранень, тілесних ушкоджень потерпілими, а також загибелі потерпілих. Огляд цих місць не проводився. 

         Таким чином, вказані експертні висновку не можуть беззастережно свідчити про отримання тілесних ушкоджень потерпілими та загибель потерпілих саме під час масових заворушень 02 травня 2014 року на Грецькій площі в м.Одесі.

       Сторона обвинувачення запропонувала суду у якості доказів винуватості підсудних аналітичні довідки, які за структурою, кожна окремо,  складаються з фотографій відповідного підсудного, зроблених з відеоматеріалів, та висновку автора довідки щодо участі кожного окремого підсудного в розглянутих подіях.

Відповідно до ч.2 ст.84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

         Суд вважає, що аналітичні довідки не відповідають зазначеним критеріям джерела доказів, в зв’язку із чим вони не приймаються судом як докази, без надання їм судом оцінки з точки зору належності чи допустимості.

          Під час судового розгляду сторона обвинувачення заявляла відвід суду, який здійснює дане кримінальне провадження, мотивуючи його відмовою суду в долученні додаткових доказів.

Під час судового розгляду сторона обвинувачення просила суд долучити до матеріалів судового провадження у якості доказів копії матеріалів іншого кримінального провадження №12014160500003700, яке проводиться відносно невстановлених осіб та осіб, які перебувають у розшуку, по тих саме подіях, участь в яких інкримінована підсудним, а саме, копії: запиту до ТРК «Круг» від 17 лютого 2016року, листа ТРК «Круг» з відеоматеріалами від 23 лютого 2016 року; протоколу огляду від 12 травня 2016 року; постанови про визнання речовими доказами від 12 травня 2016 року; запиту до МКЛ № 1 від 12 квітня 2016; відеоматеріалу, протоколу огляду, постанови про визнання речовим доказом від 11 травня 2015 року; протоколу огляду жорсткого диску, наданого ТОВ ТРК «Новая Одесса», постанови про визнання речовим доказом від 30 травня 2016 року; запиту до громадської комісії експертів та журналістів від 04.05.2016; відповіді на запит від 10 вересня 2016 року з додатками – Звітом Тимчасової слідчої комісії ВРУ про події 02 травня 2014року в м.Одесі.

Сторона обвинувачення заявила також клопотання про допит в судовому засіданні у якості свідків десятьох осіб, показання яких були отримані в зазначеному кримінальному провадженні.

Судом було встановлено, що 02 травня 2014 року розпочалося досудове розслідування в кримінальному провадженні №12014160500003700 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються підсудні.

Згодом матеріали щодо підсудних були виділені в окреме провадження №12014000000000380, та обвинувальний акт щодо них був спрямований до суду.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014160500003700 продовжилося.

Ухвалою суду від 20 липня 2017 року стороні обвинувачення в порядку ст.333 КПК України було надано тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження №12014160500003700 та це право нею було реалізовано.

Судом було встановлено, що сторона обвинувачення самостійно, без відповідного судового рішення, тобто поза процесуальним порядком, до постановлення судом ухвали знайомилася із цими матеріалами.

З метою відновлення рівноваги у правах сторін, ухвалою суду від 02 серпня 2017 року стороні захисту в порядку ст.333 КПК України було надане таке ж право.

Однак цим правом сторона захисту скористатися не змогла через відмову слідчих органів в доступі до зазначених матеріалів.

З огляду на ці обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.8 ст.223 КПК України слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 КПК України. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

Тобто, діючий КПК України забороняє проводити досудове розслідування щодо осіб, обвинувальний акт відносно яких направлений до суду.

Суд вважав, що така заборона розповсюджується і на випадок продовження досудового розслідування щодо певних осіб в кримінальному провадженні, з якого матеріали відносно цих осіб виділені в окреме провадження.

Суд вважав, що продовження досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке штучно створено шляхом виділення із нього матеріалів, за допомогою якого органи досудового розслідування мали б можливість безконтрольно та безстроково збирати докази щодо таких осіб, не відповідає вимогам закону.

Суд вважав, що сторона обвинувачення, закінчивши досудове розслідування в кримінальному провадженні щодо певних осіб та направивши обвинувальний акт щодо них до суду, приймає на себе ризик визнання достатності зібраних під час досудового розслідування доказів для доведеності у суді висунутого щодо цих осіб обвинувачення, а також приймає на себе тягар неможливості використання доказів, отриманих в порушення порядку, встановленого ч.8 ст.223 КПК України.

Суд вважав, що докази, встановлені в такому штучно створеному кримінальному провадженні, можуть бути використані тільки для доведеності винуватості інших осіб, як то – невстановлених, або тих, що  перебувають у розшуку.

В іншому випадку, здійснюючи досудове розслідування щодо встановлених осіб та збираючи докази їх винуватості, сторона обвинувачення має прийняти на себе певні обов’язки, як-то – передбачені ст.219 КПК України – щодо обмеження строків досудового розслідування та т.і., та забезпечити стороні захисту її права, зокрема передбачені ст.303 КПК України - щодо можливості оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування та т.і.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України (ч.1 ст.86 КПК України).

Недопустимими, відповідно ч.1 ст.87 КПК України , є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, суд, відповідно ч.2 ст.87 КПК України , зобов’язаний визнати зокрема, такі діяння, як 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов… 3) порушення права особи на захист…

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.86 КПК України ).

Суд вважав, що, з огляду на  вимоги п.2 ч.3 ст.87 КПК України, недопустимими є також докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України.

За таких обставин суд відмовив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про долучення додаткових матеріалів та визнав ці докази очевидно недопустимими через  їх отримання з порушенням правила, передбаченого ч.8 ст.223 КПК України, тобто не в порядку, встановленому КПК України, та внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих  Конституцією та законами України, а також шляхом реалізації органами досудового розслідування та прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України.

Встановивши очевидну недопустимість додаткових доказів та керуючись ч.4 ст.87, ч.2 ст.89 КПК України, суд визнав їх недопустимими.

Вважаючи, що, відповідно до ч.2 ст.84 КПК України, показання є таким самим процесуальним джерелом доказів, як і документи,  суд, за тих саме підстав,  в зв’язку із порушенням порядку їх отримання - з порушенням правил, встановлених ч.8 ст.223 КПК України, визнав їх також очевидно недопустимими.

Враховуючи вимогу ч.2 ст.89 КПК України, суд, визнавши додаткові докази очевидно недопустимим, визнав за неможливе дослідити їх в судовому засіданні.

Суд при прийнятті рішення про відмову в долученні додаткових доказів керувався також тим, що сторона захисту була позбавлена права на ознайомлення із матеріалами кримінального провадження №12014160500003700.

Судом було зазначено, що, здійснюючи досудове розслідування в кримінальному провадженні, в якому певні особи не є підозрюваними,  та збираючи докази їх винуватості в іншому кримінальному провадженні, яке до того ж здійснюється судом, сторона обвинувачення має забезпечити стороні захисту її процесуальні права.

Так, згідно ч.1 ст.290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта… прокурор або слідчий… зобов’язаний повідомити підозрюваному, його захиснику… про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Відповідно ч.2 ст.290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом’якшенню покарання.

Зазначені норми КПК України однозначно вимагають відкриття стороні захисту усіх матеріалів досудового розслідування на момент передачі обвинувального акту до суду.

Враховуючи, що стороною обвинувачення використовуються докази, зібрані в іншому кримінальному провадженні, суд вважав, що сторона захисту має право на відкриття усіх матеріалів цього кримінального провадження.

Суд також вважав, що це право не може бути обмежене з огляду на існування статті 221 КПК України, яка передбачає можливість ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування за виключенням матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню.

При цьому суд вважав, що в іншому випадку, враховуючи  безстроковість та безконтрольність з боку сторони захисту досудового розслідування у штучно створеному кримінальному провадженні, в якому збираються докази винуватості підсудних, сторона захисту взагалі буде позбавлена можливості ознайомитися із матеріалами цього кримінального провадження та буде усунута від права надати суду зібрані під час досудового розслідування докази, які виправдовують обвинувачених, а також, що є найбільш вагомим, буде позбавлена можливості перевірити правильність та законність збирання доказів, які використовуються стороною обвинувачення.

Так, сторона захисту, у разі її відсторонення від контролю за досудовим розслідуванням та від ознайомлення із матеріалами досудового розслідування, позбавляється можливості, між іншим, перевірити допустимість зібраних під час цього розслідування доказів, які намагається використати сторона обвинувачення в суді.

Крім того, сторона захисту, у такому випадку, позбавляється наданих їй процесуальних прав, передбачених ст.42, ч.4 ст.46 КПК України, зокрема: права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування (ст.303 КПК України); права на звернення із клопотаннями до слідчого або прокурора про виконання будь-яких процесуальних дій (ст.220 КПК України) та т.і.

Більш того, у разі продовження досудового розслідування у виділеному (чи у первісному) кримінальному провадженні сторона обвинувачення позбавляється покладених на неї процесуальних обов’язків, зокрема: щодо обмеження строків досудового розслідування (ст.219 КПК України); щодо відкриття матеріалів досудового розслідування (ст.290 КПК України) та т.і.

На думку суду, розглянута ситуація вочевидь надає стороні обвинувачення переваг у реалізації наданих їй прав у порівнянні із правами сторони захисту та створює ґрунт для зловживань з боку сторони обвинувачення.

Як вважав суд,  в розглянутому випадку вбачається саме таке зловживання.

Суд зауважив, що у будь-якому разі докази, зібрані з порушенням правил, встановлених ч.8 ст.223 КПК України, є очевидно недопустимими і що, визнаючи порушення права сторони захисту на ознайомлення із матеріалами досудового розслідування, він тільки підкреслив цим обґрунтованість свого рішення про визнання доказів недопустимими.

Відповідно до ст.ст.7, 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Сторони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Тобто, діючі норми кримінального процесуального законодавства надають сторонам кримінального провадження рівні права на збирання та подання до суду доказів.

Судом було встановлено, що одна із сторін кримінального провадження, а саме – сторона обвинувачення, мала переважне право на ознайомлення із матеріалами іншого кримінального провадження, сторона захисту цього права була позбавлена, про що було зазначено вище.

За таких обставин суд констатував порушення загальних засад кримінального провадження, передбачених  ст.7 КПК України, а саме - принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.15 ч.1 ст.7 КПК).

При цьому суд послався практику Європейського Суду з прав людини.

Так, в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Луценко проти України» (Заява № 6492/11) зазначено наступне.

Вимога процесуальної справедливості за пунктом 4 статті 5 Конвенції не встановлює єдиного незмінного стандарту, що застосовується незалежно від контексту, фактів і обставин. Хоча не завжди є необхідність у тому, щоб процедура за пунктом 4 статті 5 Конвенції супроводжувалась такими самими гарантіями, які вимагаються статтею 6 Конвенції у кримінальному чи цивільному судочинстві, вона повинна мати судовий характер і забезпечувати гарантії, які є належними при цьому виді позбавлення свободи.          Отже, судове провадження має бути змагальним і завжди забезпечувати принцип «рівності сторін» (див. рішення у справі «А. та інші проти Сполученого Королівства» (A. and Others v. the United Kingdom) [ВП], заява № 3455/05, пункти 203-204, ECHR 2009-..., з подальшими посиланнями). Принцип рівності сторін не буде забезпечено, якщо стороні захисту відмовлено в доступі до тих документів, які є необхідними для ефективного оскарження законності тримання під вартою, про яке йдеться (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Фодале проти Італії» (Fodale v. Italy), заява № 70148/01, пункт 41, ECHR 2006-VII).

В п.29 постанови від  01.04.2010 "Справа "Королев (korolev) (n 2) проти Російської Федерації " (скарга n 5447/03) Європейський Суд нагадує, що принцип рівності сторін є одним з елементів ширшого поняття справедливого судового розгляду в значенні пункту 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Він вимагає "справедливої рівноваги сторін": кожна сторона повинна мати розумну можливість представити свою позицію в умовах, які не створюють для неї істотної незручності в порівнянні з іншою стороною (Постанова Європейського Суду у справі "Ивон проти Франції"(Yvon v. France), скарга N 44962/98, § 31, ECHR 2003-V; Постанова Європейського Суду від 18 лютого 1997 р. у справі "Нидерест-Хубер проти Швейцарії" (Niderest-Huberv.Switzerland), §23, Reports of Judgments and Decisions1997-IПостанова Великої Палати у справі «Хрінниця проти Франції" (Kress v. France), скарга N 39594/98, §72, ECHR.

Заборона можливості стороні захисту ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, надаючи такий привілей виключно стороні обвинувачення шкодить авторитету судової влади, оскільки воно зменшує прозорість розгляду і може дати грунт для сумнівів в безсторонності суду, оскільки "правосуддя повинне не лише вершитися, повинно бути видно, що воно вершиться" ( Постанова Європейського Суду від 26 жовтня 1984 р. у справі "Де Кюббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), Series A, N 86, р. 14 § 26).

Згідно п.26. рішення Європейського суду з прав людини по справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції  справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона  повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах,  які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з  опонентом (див., серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], no. 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. протии Італії" (F.C.B. v.  Italy),  рішення  від  28  серпня  1991 року, Серія A no. 208-B, п. 33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy), рішення від 12 жовтня 1992 року,  Серія A no. 245-C, п. 26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v.  Austria),  no.  54698/00,  п.  28, від 8 червня 2006 року).

Суд зауважив, що у будь-якому разі докази, зібрані з порушенням правил, встановлених ч.8 ст.223 КПК України, є очевидно недопустимими і що, визнаючи відсутність рівності сторін кримінального провадження на збирання та подання до суду доказів, суд тільки підкреслив цим обґрунтованість свого рішення про визнання доказів недопустимими.

Відповідно до ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Постановою Верховної Ради України від 13 травня 2014 року № 1264-VII було утворено Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України з питань розслідування фактів загибелі громадян у містах Одесі, Маріуполі, а також в інших містах Донецької та Луганської областей України (надалі – Комісія).

Рішенням Комісії від 02 вересня 2014 року було затверджено її звіт.

В своєму звіті Комісія зазначила наступне.

На виконання Указу виконуючого обв’язки Президента України, Голови Верховної Ради України від 24 березня 2014 року № 335-10т/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо нейтралізації (мінімізації) загроз зовнішньоекономічного та внутрішньополітичного характеру» розпорядженням Одеської облдержадміністрації від 01.04.2014 року № 238/А-2014 утворено оперативний штаб Одеської області для забезпечення узгодження заходів оперативного реагування на виклики і загрози національної безпеки під головуванням голови обласної державної адміністрації Немировського В.Л.

Зазначеним оперативним штабом періодично, з урахуванням оперативної обстановки та суспільно-політичної ситуації у регіоні, проводилися засідання.

28 квітня 2014 року Управлінням СБ України в Одеській області було отримано оперативну інформацію щодо можливих провокацій, фізичних сутичок та антигромадських проявів під час запланованих 2 травня 2014 року масових заходів за участі футбольних вболівальників ФК «Чорноморець» та ФК «Металіст», а також їх опонентів.

Цього ж дня відбулася міжвідомча нарада силових структур за участі голови Одеської облдержадміністрації Немировського В.Л., начальника Управління СБ України в Одеській області Куроша С.П., начальника ГУ МВС України в Одеській області Луцюка П.С., представника прокуратури Одеської області, на якій було оприлюднено зазначену оперативну інформацію.

До 02 травня 2014 року на Куликовому полі в Одесі у наметах розміщалися активісти так званого «Антимайдану».

Керівництво ГУ МВС України в Одеській області та Одеської міської ради вели переговори, у ході яких, фактично, домовились з представниками «Антимайдану» про переїзд останніх з Куликова поля в інше місце, що було погоджено Одеською міською радою.

Однак, у керівництва Одеської обласної державної адміністрації була інша позиція.

На сайті голови Одеської облдержадміністрації була оприлюднена інформація про розгін наметового містечка.

Тривалий процес переговорів, за результатами яких «Антимайдан» мав розійтись до 9 травня 2014 року, був зірваний.

29 квітня 2014 року в м.Одесі під головуванням Секретаря РНБО України Парубія А.В. відбулося засідання оперативного штабу щодо забезпечення узгоджених заходів оперативного реагування на виклики і загрози національній безпеці України за участю керівництва Одеської облдержадміністрації, управління СБ України в Одеській області, ГУ МВС України в Одеській області, Головного управління ДСНС України в Одеській області, Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, командувача Південного оперативного командування, Одеського обласного військового комісаріату та ін.

За висновком Комісії, розвиток подальших подій і відсутність інформації щодо питань, які вирішував під час перебування в Одесі Секретар РНБО Парубій А.В., надає можливість розповсюдженню інформації, що саме цей чиновник контролював дії так званих «загонів самооборони».

Як зазначила Комісія, письмову інформацію щодо питань, які обговорювалися на вказаному засіданні, та доручень, наданих за його результатами, Секретар РНБО України Парубій А.В. на неодноразові запити Комісії не надав.

Крім того, як зазначено в звіті, в подіях 02 травня 2014 року в Одесі приймали участь, приблизно, 500 громадян, яких за сприянням голови Одеської обласної державної адміністрації Немировського В.Л. було привезено до м.Одеси з київського майдану і розміщено на блокпостах.

Комісія не виключає, що саме ці люди були головними учасниками зачистки наметового містечка на Куликовому полі і підпалу Будинку профспілок.

Комісія в обґрунтування своїх висновків послалася, в тому числі на отримані нею письмові пояснення заступника начальника ГУМВС України в Одеській області, начальника міліції громадської безпеки ГУМВС України в Одеській області Фучеджи Д.В. від 28 травня 2014 року, в яких, зокрема зазначалося наступне: «…События имевшие место 02.05.2014 года стали возможны с помощью губернатора Немировского В.Л. т.к. он привез, финансировал, кормил и размещал около 500 человек с майдана г.Киев. Они размещались на блок постах, и приняли активное участие в разгоне Куликового поля. Губернатор неоднократно требовал от руководства Главка зачистить палаточный городок силами милиции. На что получал отказ, и согласовав с и.о. Президента Турчиновым привлекли силы подконтрольные Парубию. Что было и сделано» (мовою оригіналу).

Крім того, Комісія, посилаючись на «усне повідомлення під протокольний запис колишнього начальника ГУ МВС України в Одеській області Луцюка П.С.», вважає, що події 02 травня 2014 року в м.Одесі відбувалися за прямими вказівками начальника Управління взаємодії з правоохоронними органами, оборонної роботи, запобігання та виявлення корупції Одеської обласної державної адміністрації  Болянського І.А., який «особисто надавав команду одному із лідерів «самооборони»  Гуменюку Дмитру розвернути людей, вирвавши їх з оточення на Грецькій площі, та йти розганяти людей на Куликовому полі», після чого на Куликовому полі представники «Євромайдану» почали палити намети та вчиняти протиправні дії проти активістів «Антимайдану», які заблокувалися у Будинку профспілок.

Суд вважає, що висновки Комісії щодо ролі вказаних посадових осіб в подіях 02 травня 2014 року в м.Одесі мають важливе значення для об’єктивного встановлення обставин цих подій.

Однак, з причин, які не відомі суду, роль зазначених посадових осіб залишилися поза увагою слідчих органів.

Як зазначається в звіті, Комісія під час виїзного засідання в Одесі переглянула велику кількість фото- та відео- матеріалів подій, що відбувалися 02 травня 2014 року в м.Одесі, які нею були надіслані до Головного слідчого управління МВС для долучення до матеріалів слідства з метою встановлення нових фігурантів подій, що можуть бути причетними до організації масових заворушень та загибелі великої кількості громадян в Одесі, а також - встановлення осіб, які вчиняли протиправні дії.

Однак, з причин, які суду не відомі, цей матеріал не став предметом дослідження під час судового розгляду.

Судом також встановлено, що Комісією була проведена значна робота по розслідуванню зазначених подій: проведені засідання та зустрічі, опитані особи, в тому числі впливові державні посадовці, зібрані матеріали та зроблено остаточний висновок щодо результатів розслідування. 

Суд вважає, що матеріали розслідування Комісії, враховуючи її статус як тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, а також можливість через це отримувати повну та достовірну інформацію щодо предмету розслідування, в тому числі – опитуючи державних посадовців високого рівня, мають особливе значення для об’єктивного встановлення обставин подій, які відбулися 02 травня 2014 року в Одесі.

Однак, з невідомих суду причин результати діяльності Комісії залишилися поза увагою слідчих органів.

Висновки суду щодо важливості результатів розслідування Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України підкреслюється, між іншим, неодноразовими посиланням на них в своєму звіті від 04 листопада 2015 року Міжнародної дорадчої групи Ради Європи про проведення нагляду за розслідуванням подій в Одесі 02 травня 2014 року.

Суд вважає, що явне ігнорування результатів Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з боку слідчих органів та прокуратури свідчить про залежність та упередженість досудового слідства в даному кримінальному провадженні.

Обвинувачення містить твердження, що інкриміновані підсудним дії були ініційовані та організовані представниками колишньої влади України з метою її повернення.

В цьому контексті в обвинувальному акті вказується на колишнього Президента України та його найближче оточення, а також на колишнє керівництво правоохоронних та силових органів країни.

В обвинувальному акті вказується на фінансування з боку зазначених осіб діяльності, направленої на втілення зазначеної мети.

Стверджується також, що задля цього були задіяні раніше судимі особи, здискредитовані правоохоронці та представники маргінальних прошарків суспільства, а також члени партій та організацій проросійської спрямованості.

Вказується на засоби цього втілення – дестабілізація соціально-політичної ситуації на території Одеської області та всього південно-східного регіону країни, підбурювання громадян до масових виступів, вчинення насильства, підпалів, захоплення адміністративних будівель та споруд, поширення неправдивої інформації про приїзд до Одеської та інших південно-східних областей радикально налаштованих націоналістичних груп, які, начебто, мають на меті силові акції проти російськомовної частини населення для нав’язування своїх поглядів та т.і.

Суд вважає, що обвинувачення в цій частині є неконкретним та голослівним: в ньому не зазначені особи, причетні до цього, не вказані форми, методи та обставини ініціювання та організації інкримінованих підсудним дій тощо.

Стороною обвинувачення не представлено жодного доказу в підтвердження цього обвинувачення.

Більш того, як на враження суду, під час судового розгляду сторона обвинувачення взагалі не намагалася доводити це обвинувачення.

Частиною 1 статті 294 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за організацію масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також за активну участь у масових заворушеннях.

Частиною 2 статті 294 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за ті самі дії, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків.

Основним безпосереднім об’єктом злочину є громадський порядок, до­датковим обов’язковим безпосереднім об’єктом - життя і здоров’я особи; конституційні права людини і громадянина; від­носини власності; відносини, що забезпечують нормальну роботу органів влади, правоохо­ронних органів, здійснення громадянами діяльності з охорони громадського порядку; гро­мадська безпека.

Масові заворушення - це завжди дії натовпу, який діє стихійно, хоча може бути й керований цілком чи в окремих своїх частинах, тобто масові заворушення передбачають участь у них значної кількості лю­дей, спрямованість натовпу проти існуючого правопорядку, що виражається у протистоянні законним органам державної влади, і зовнішнім проявом цього є насильство над людьми, погроми, підпали, знищення майна та інші дії, вказані в диспозиції ст. 294 КК.

Організація масових заворушень - це дії, спрямовані на підшукування і підготовку осіб для участі в масових заворушеннях, а також керівництво натовпом, підбурювання до вчинення дій, які являють собою масові заворушення, провокаційні дії, вчинені з метою викликати відповідну поведінку великих груп людей, тобто спрямовані на збудження в останніх негативного ставлен­ня до законної влади, існуючого в державі правопорядку і громадської безпеки та на підбу­рювання натовпу до вчинення насильства над громадянами, погромів, під­палів, знищення майна, озброєного опору представникам влади, захоплення будівель або споруд, насильницького виселення громадян.

Активна участь у масових заворушеннях - це безпосередня участь осіб у насильстві над іншими громадянами, у погромах, підпалах, озброєному опорі представникам влади.

Суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про те, що 02 травня 2014 року на Грецькій площі, в м.Одесі, відбулися масові заворушення, в розумінні вимог статті 294 КК України.

Висновки суду підтверджуються зазначеними вище показаннями, наданими під час судового розгляду підсудними, потерпілим та свідками, а також матеріалами кримінального провадження.

Судом встановлено, що масові заворушення відбулися в результаті сутичок між групами прихильників «федералізації» та «єдності» України.

Дане визначення цих двох груп, які протистояли одна одній, надане в Доповідях Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з права людини (Доповідь УВК ООН ПЛ щодо відповідальність за вбивства в Україні з січня 2014 року по травень 2016 року: «п.25. 48 осіб загинуло в Одесі 2 травня 2014 року в результаті сутичок між групами прихильників «єдності» та «федералізації» України»).

Суд погоджується з цим визначенням.

Стороною обвинувачення підсудним висунуте обвинувачення у протиправному захопленні торговельного центру «Афіна», яке відбулося під час масових заворушень, і було складовою їх злочинних дій.

Суд вважає, що обвинувачення в цій частині не знайшло свого підтвердження.

Допитані в суді підсудні показали, що в будівлю торговельного центру вони увійшли, намагаючись уникнути розправи з боку однієї із сторін конфлікту.

Показання підсудних підтверджуються показаннями свідків, перш за все - Ташматова В.А., Долинного С.В. та Лесіка О.Є., зазначеними вище.

Доказів, які б спростовували твердження підсудних, сторона обвинувачення не надала: особи, які мають відношення до діяльності торговельного центру чи перебували в ньому під час розглянутих подій, а також його власники чи володільці т.і., які б мали висловити своє бачення щодо обґрунтованості висунутого підсудним обвинувачення щодо захоплення цієї будівлі та завданої під час цього шкоди тощо, не допитані.

Крім того, суд вважає, що з висунутого підсудним обвинувачення не зрозуміло, як довго підсудні, на думку сторони обвинувачення, сподівалися утримувати цю будівлю, а головне – задля чого.

Суд вважає, що без розв’язання цих питань висунуте підсудним обвинувачення в цій частині виглядає сумнівним.

На погляд суду, версія подій, запропонована стороною захисту, згідно якої підсудні в будівлі торговельного центру перебували з метою самозахисту, виглядає більш переконливою.

В ході судового розгляду судом встановлено, що досудове розслідування було проведено неякісно.

Висновки суду підтверджуються зазначеними вище рішеннями суду про визнання зібраних під час досудового розслідування доказів недопустимими.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Згідно висунутого підсудним обвинувачення, в подіях 02 травня 2014 року приймали участь уболівальники футбольних клубів «Чорноморець» та «Металіст».

Однак жоден з цих вболівальників на досудовому слідстві не допитувався. В усякому разі сторона обвинувачення під час судового розгляду клопотань про допит цих осіб не заявляла.

Більш того, стороною обвинувачення взагалі не доведено перебування саме футбольних вболівальників на місці зазначених подій, так саме як і проведення футбольного матчу в м.Одесі, який вони начебто мали відвідати. 

В обвинуваченні, висунутому підсудним, між іншим, зазначається, що організатори масових заворушень використовували мережу довірених осіб, зокрема організації «Народна дружина Одеси», «Дружина Одеси», «Одеське православне козацтво», «Гражданський альянс» та їх лідерів.

Однак жоден з представників та лідерів цих організацій ні під час досудового слідства, ні в суді не допитувався. В усякому разі таких намірів сторона обвинувачення під час судового розгляду не виявляла.

Як вже наголошувалося судом раніше, поза увагою слідчих органів залишилися результати парламентського розслідування, проведеного Тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України з питань розслідування фактів загибелі громадян у містах Одесі, Маріуполі, а також в інших містах Донецької та Луганської областей України.

Судом встановлено, що під час подій 02 травня 2014 року на місці цих подій перебували працівники міліції. Чисельні відео- та фото- матеріали, показання допитаних в суді осіб підтверджують цю обставину.

Однак, жоден працівник міліції, який приймав участь в охороні громадського порядку під час зазначених подій, за виключенням свідка Ташматова В.А., не був заявлений стороною обвинувачення для допиту у якості свідка в суді. І це при тому, що значна кількість з них зазнала тілесних ушкоджень та, ймовірно, мала бути визнана потерпілою стороною.

В суді не допитана жодна посадова органів місцевого самоврядування та правоохоронних і силових структур м.Одеси та Одеської області щодо обставин розглянутих подій.

Стороною обвинувачення не з’ясовані обставини отримання потерпілими  тілесних ушкоджень та не встановлені обставини смерті деяких з них: місце, час та знаряддя злочину тощо (згідно матеріалів зазначених вище судово-медичних експертиз, не виключається, що смерть деяких потерпілих сталася на Куліковому полі, а не на Грецькій площі). Не проведено жодної криміналістичної експертизи для встановлення цих обставин, не допитаний жоден свідок.

Стороною обвинувачення не долучені до матеріалів кримінального провадження копії свідоцтв про смерть померлих (копія одного свідоцтва про смерть була додана до матеріалів судового провадження стороною захисту.

Про це йдеться і в Звіті Міжнародної дорадчої групи Ради Європи про проведення нагляду за розслідуванням подій в Одесі 02 травня 2014 року:

Окрім Куликового поля та Будинку профспілок, іншими місцями злочинів були Грецька вулиця та Грецька площа, де в результаті отриманих травм під час зіткнень загинуло шість осіб. Однак, через те, що смерть цих осіб була констатована в лікарні, а не там, де вони зазнали поранень, слідчі МВС повідомили МДГ, що вже неможливо встановити, де конкретно загинула кожна особа та хто привіз її до лікарні…

Стосовно шести смертей, спричинених пострілами із вогнепальної або пневматичної зброї, слідчі органи досі не встановили, з якої саме зброї були нанесені смертельні ушкодження…

Суд також нагадує, про що вже йшлося, що огляд місця події відбувся з проміжком у два тижня з моменту відбуття розглянутих подій, що не могло не позначитися на його результатах. Вирішальні докази, ймовірно, втрачені.

Такої ж думки Міжнародна дорадча групи Ради Європи:

 Що стосується місць злочинів в центрі міста, представники «Групи 2 травня» стверджували, що вулиці, де сталися зіткнення, були вже ретельно прибрані о сьомій ранку 3 травня 2014 року, через що багато доказів, таких як гільзи та фрагменти куль, могли були втраченими…

 На думку МДГ, у розслідуванні трагічних подій в Одесі 2 травня 2014 року не вдалось досягти істотного прогресу. Попри те, що такий результат можна певною мірою пояснити складними умовами, у яких проводилися ці розслідування, МДГ вважає, що недоліки слідства, зазначені у цьому Звіті, негативно позначились на спроможності органів влади з’ясувати обставини злочинів, вчинених під час подій в Одесі, та встановити винних осіб.

МДГ вважає, що в кожному з проваджень слідчі органи не проявили належної повноти та ретельності, як на стадії порушення провадження, так і під час подальшого його розслідування, у результаті чого загальна ефективність розслідувань була поставлена під загрозу.        

Про якість досудового слідства, на думку суду, свідчить і те, що значну частину інформації щодо обставин подій, які відбувалися 02 травня 2014 року в Одесі, суд почерпає з матеріалів розслідування урядових та міжнародних неурядових організацій, а не з матеріалів кримінального провадження.

Враховуючи обмежену можливість використання судом деяких з цих матеріалів, про що вже йшлося, суд констатує про не встановлення судом значної частини з цих обставин.

Державне обвинувачення, відповідно до п.3 ч.1 ст.3 КПК України, є процесуальною діяльністю прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Частиною першою статті 92 КПК України обов’язок доказування винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, покладається на слідчого та прокурора.

Змагальність сторін, відповідно ст.22 КПК України, передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України (ч.1). Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків (ч.6).

В ході судового розгляду судом встановлено, що в масових заворушеннях в Одесі 02 травня 2014 року приймали участь групи прихильників «федералізації» та прихильників «єдності» України.

Однак, незважаючи на це, на розгляді в суді знаходяться кримінальні провадження тільки щодо прихильників ідеї «федералізації».

Кримінальне провадження щодо єдиного представника прихильників «єдності» - Ходіяка С.О., який, між іншим, обвинувачується у вбивстві, досі перебуває в очікуванні судового розгляду.

Висновки суду підтверджуються довідкою Київського районного суду м.Одеси, згідно якої  обвинувальний акт щодо Ходіяка С.О. ухвалою суду від 01 січня 2017 року повернуто прокурору.

До того ж вказана особа, на відміну від його опонентів з групи прихильників «федералізації», знаходиться на свободі.

На дану обставину звернуто увагу Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з права людини в Доповіді щодо відповідальність за вбивства в Україні з січня 2014 року по травень 2016 року:

В той час, як групи прихильників і «єдності» і «федералізації» відіграли свою роль в ескалації насильства, наступне кримінальне переслідування за хуліганство чи масові заворушення, як вбачається, було ініційоване необ’єктивно. Наразі виключно активісти з табору «профедералістів» постали перед судом, в той час, як більшість жертв (42 загинули від задухи в палаючому Будинку Профспілок або внаслідок вистрибування звідти) були прихильниками руху за «федералізацію». Незважаючи на велику кількість смертей під час насильства 2 травня 2014, суд над єдиною особою, яка обвинувачується у вбивстві в центрі міста, ще не розпочався. Справа постійно передавалася з одного суду м. Одеси до іншого. Судді відмовляються судити обвинуваченого, після того, як за повідомленнями вони стикалися з тиском з боку табору прихильників «єдності».

УВКПЛ залишається занепокоєним, що на сьогоднішній день, розслідування цього насильства знаходиться під впливом системних інституційних недоліків та характеризується процедурними порушеннями, які, як вбачається, вказують на щире небажання вести слідство та притягнути винних до відповідальності. Мало місце також пряме та непряме політичне втручання в слідство, яке виражалося в умисних діяннях, які призводили до перешкоджання та затримці судового розгляду.

На дану обставину звернуто увагу в Доповіді щодо ситуації з правами людини в Україні Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з права людини за 16 лютого - 15 травня  2016 року:

Незважаючи на велику кількість людських жертв, спричинену насильством, було встановлено тільки одного порушника — Сергія Ходіяка, активного учасника руху за єдність України, який обвинувачується у вбивстві з вогнепальної зброї однієї особи в центрі Одеси 2 травня. Проте, через тиск інших активістів руху за єдність України, його було звільнено після двох днів тримання під вартою.

 З іншого боку, прихильники федералізації, яких було затримано у зв’язку з протистояннями 2 травня 2014 року, в очікуванні судового розгляду трималися під вартою протягом майже двох років. Крім того, спостерігаючи за судовим розглядом справи активістів-прихильників федералізації, звинувачених у масових заворушеннях у центрі Одеси 2 травня 2014 року, УВКПЛ відзначено серйозні недоліки: сторона обвинувачення не змогла надати достатніх доказів щодо обох обвинувачених громадян Російської Федерації; вона не змогла забезпечити присутності свідків; а через рік після початку судового розгляду справи подала клопотання про відвід колегії суддів. Обидва громадянина Російської Федерації оголосили голодування. Колегія суддів кілька разів інформувала Генеральну прокуратуру України про низьку якість підготовки сторони обвинувачення та робила стороні обвинувачення попередження за спізнення. УВКПЛ занепокоєне тим, що поліція не змогла запобігти атаці активістів-прихильників єдності України на кількох обвинувачених прихильників федералізації біля будівлі суду 10 березня. Сутички призвели до госпіталізації одного з обвинувачених.

На дану обставину звернуто увагу також у Доповіді щодо ситуації з правами людини в Україні Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з права людини за 16 травня – 15 серпня 2016 року:

 УВКПЛ також глибоко занепокоєне з приводу відсутності прогресу у судовій справі над Сергієм Ходяком, активним учасником руху за єдність України, проти якого висунуто обвинувачення у вбивстві однієї особи у центрі Одеси 2 травня 2014 р. 31 травня 2016 р. Київський районний суд м. Одеса повернув обвинувальний акт прокуратурі на доопрацювання. Суд заявив, що у цьому акті бракує важливої інформації, необхідної для підтвердження обвинувачення…

На дану обставину звернуто увагу також у Доповіді щодо ситуації з правами людини в Україні Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з права людини за 16 серпня - 15 листопада 2016 року:

 УВКПЛ продовжило слідкувати за судовими провадженнями щодо подій 2 травня 2014 р. в Одесі, звертаючи увагу на той факт, що впродовж 2,5 років після подій, які призвели до загибелі 48 осіб, розслідування та судове переслідування було помітно спрямоване лише в один бік - проти прибічників федералізації. УВКПЛ зауважило, що незважаючи на те, що органи влади давно знають про злочини, скоєні під час цих подій, загалом очевидно, що вжиті слідчі дії та надані докази є недостатніми, особливо з огляду на доступні докази та можливості проведення розслідувань. Окрім цього, провадження характеризуються невиправданими затримками, що є несумісними з намірами притягти винних до відповідальності.

 Вже більше двох років п’ятеро чоловіків, яких обвинувачують у громадських заворушеннях у центрі м. Одеса, перебувають під вартою. Починаючи з 27 листопада 2014 р., на усі судові засідання, під час яких розглядається питання поновлення запобіжного заходу, приходить група чоловіків-прихильників єдності України, які підтримують сторону обвинувачення та вимагають продовження тримання обвинувачених під вартою. УВКПЛ звернуло увагу на випадки здійснення тиску на суд цією групою. Останні такі випадки мали місце 25 і 27 жовтня. Такий тиск призвів до уповільнення процесу судочинства.

На дану обставину звернуто увагу також у Доповіді щодо ситуації з правами людини в Україні Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з права людини за 16 листопада 2016 року – 15 лютого 2017 року.

Єдину особу, обвинувачену у вчиненні вбивства під час подій 2 травня 2014 року, не було взято під варту. Він є членом групи активістів-прихильників «єдності» України. Близько 30-40 представників цієї групи відвідують усі судові засідання його справи (іноді у камуфляжній формі), здійснюючи тиск на підсудного та представника потерпілих. 5 січня 2017 року суд вирішив повернути обвинувальний висновок прокурору на доопрацювання, що вказує на небажання суддів розглядати дану справу по суті.

На дану обставину звернуто увагу також у Доповіді щодо ситуації з правами людини в Україні Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з права людини за 16 лютого – 15 травня 2017 року:.

 З іншого боку, судовий процес у справі одного з членів групи активістів - прихильників «єдності», який є єдиним обвинуваченим у вбивстві, ще не розпочався, а сам він насолоджується повною свободою без будь-яких запобіжних заходів…

Дана обставина було предметом уваги Міжнародної дорадчої групи Ради Європи про проведення нагляду за розслідуванням подій в Одесі 02 травня 2014 року.

В її звіті, між іншим, зазначається:

У більш загальному сенсі МДГ наголошує, що у контексті, коли йдеться про довіру громадськості до системи кримінального судочинства, важливо забезпечити зовнішні атрибути як незалежності, так і неупередженості органів досудового розслідування. У зв’язку з цим МДГ зазначає, що, хоча масові заворушення відбулися в ході конфлікту між двома групами активістів, що протистояли одна одній, через рік після подій усі, крім одного з 23 підозрюваних, чиї справи щодо масових заворушень були направлені до суду, належать до однієї з вказаних груп, а саме прихильників федералізації. Усі ці підозрювані в різні періоди перебували під вартою, а семеро з них знаходяться там і понині з моменту їхнього затримання в торговому центрі «Афіна». Натомість, лише троє прихильників єдності, іншої з двох конфліктуючих груп, були повідомлені про підозру. Якщо не враховувати декілька днів, впродовж яких вони залишалися затриманими, до жодного з них не було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою: усі вони були поміщені під домашній арешт або звільнені під особисте зобов’язання. Крім того, коли строки застосування цих запобіжних заходів спливли, до цих осіб не було обрано жодного іншого запобіжного заходу, хоча їм інкримінувалися, серед іншого, вбивство та замах на вбивство. У зв’язку з цим МДГ вважає, що для збереження довіри всіх верств громадськості системі кримінального правосуддя, органам влади, в тому числі судовим, вкрай важливо показати, що під час проведення розслідування й судового розгляду вони діють неупереджено й без дискримінації.

 У справі щодо масових заворушень і пожежі 2 травня 2014 року із сотень осіб, які ймовірно брали участь у сутичках з обох сторін, лише 21 прихильник федералізації постав перед судом за практично однаковими звинуваченнями в участі у масових заворушеннях, і один з них - в організації масових заворушень.

 Що стосується прихильників єдності, лише трьох з них було повідомлено про підозру: провадження щодо одного з них було закрито через смерть підозрюваного; провадження щодо іншої особи, підозрюваної в нападі на людей, які вистрибували із палаючого Будинку профспілок, було закрито через недостатність доказів, але згодом відновлено за рішенням суду; провадження щодо третього прихильника єдності, якого підозрюють у скоєнні вбивства 2 травня 2014 року, перебуває на розгляді суду, який все ще триває. МДГ не було повідомлено про будь-які інші провадження, вже порушені чи майбутні, щодо будь-якої іншої особи.

Підсумовуючи висновки міжнародних організацій та свої власні, суд вважає, що сторона обвинувачення, розслідуючи події, які сталися 02 травня 2014 року в Одесі, через свою залежність та упередженість схилилася до звинувачення в цих подіях менш захищеної сторони конфлікту, повністю проігнорувавши очевидні обставини, зрозумілі навіть сторонньому спостерігачу, продемонструвавши при цьому неповагу до основної мети кожного розслідування - пошуку істини.

В судовому засіданні сторона захисту стверджувала, що під час подій 02 травня 2014 року прихильники «федералізації» діяли узгоджено із працівниками міліції та мали за мету підтримання громадського порядку та захист населення міста Одеси від протиправних дій радикально налаштованих осіб.

При цьому сторона захисту посилалася на об’єктивні докази, а саме – на відеозаписи з місця подій, які відбувалися на Грецькій площі, на яких видно, що працівники міліції та прихильники «федералізації» мають однакові нарукавні пов’язки червоного кольору та діють узгоджено.

Таку ж думку, але з урахуванням можливої злочинної змови працівників міліції із прихильниками «федералізації», висловила і Міжнародна дорадча група Ради Європи:

 Предметом розслідування також було питання можливої попередньої змови між активістами та співробітниками міліції. За словами представників ГПУ, досліджуються всі докази, які вказують на можливість такої змови, наприклад, відеоматеріали, на яких видно, що співробітники міліції мали нарукавні пов’язки з червоної адгезивної стрічки, аналогічні тим, які мали активісти «АнтиМайдану», або кадри, на яких видно, як активіст безперешкодно веде вогонь із-за спин співробітників міліції, а потім перебуває в автомобілі швидкої допомоги разом із заступником керівника ГУ МВС в Одеській області…

Наступні події, які сталися на Куликовому полі, як стверджувала сторона захисту, підтверджують її доводи щодо існування до початку масових заворушень реальної загрози для населення Одеси від протиправних дій радикально налаштованих осіб. 

Сторона захисту в підтвердження своїх доводів посилалася також на відеозаписи та фотознімки з місця подій, які відбувалися на Грецькій площі, на яких зображені прихильники «єдності», які озброєні, мають захисне спорядження та зорганізовані, а також на докази значної переваги в чисельності прихильників «єдності» над прихильниками «федералізації».

Сторона захисту, посилаючись на ті ж відеозаписи, знаходила на них  зображення, які підтверджують, як на її думку, радикалізм та агресивність прихильників «єдності».

Однак суд звертає увагу також на те, що на тих саме відеозаписах зображені озброєні прихильники «федералізації», які також мають захисне спорядження та зорганізовані, а один з них «безперешкодно веде вогонь із-за спин співробітників міліції», що свідчить про не менший радикалізм та агресію.

На думку суду, кількісні показники та зовнішні атрибути сторін під час цих подій мають мало відмінностей та не є вирішальними, як і ініціатор їх початку.

Суд вважає, що перебіг цих подій, з огляду на невтручання в них правоохоронних органів, свідчить, що вони були заздалегідь організовані і підготовлені та мали відбутися за будь яку ціну.

Висновки суду, тем не менш, не виключають ймовірності того, що обвинувачені діяли саме із заявленою метою – захисту населення міста Одеси від протиправних дій радикально налаштованих осіб.

Суд вважає, що доводи сторони захисту щодо її версії подій стороною обвинувачення не спростовані.

Суд, дослідивши докази, визнав Альошина Олександра Андрійовича, Власенка Валентина Сергійовича, Глізнуцу Сергія Анатолійовича, Грищука Євгена Владиславовича, Гулія Євгена Борисовича, Дзюбенка Олександра Олексійовича, Долженкова Сергія Олександровича, Ємельянова Миколи Ігоровича, Зайцева Олега Ігоровича, Зібницького Володимира Володимировича  Ковшова Павла Володимировича, Корчинського Сергія Михайловича, Мефьодова Євгена Ігоровича, Михайлова Віталія Геннадійовича, Романюка  Владислава Васильовича, Рудика Сергія Миколайовича, Сакауова Максима Володимировича, Суханова Олександра Миколайовича та Шапку Олександра Володимировича по пред'явленому їм обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 294 КК України, визнано невинуватими на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, у зв’язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, та виправдав.