Про притягнення судді Іллічівського міського суду Одеської області Смирнова В. В. до дисциплінарної відповідальності

 

 

УКРАЇНА

ВИЩА  РАДА  ПРАВОСУДДЯ

ТРЕТЯ ДИСЦИПЛІНАРНА ПАЛАТА

РІШЕННЯ

3 березня 2021 року

Київ

№ 532/3дп/15-21

 

 

 

Про притягнення судді Іллічівського міського суду Одеської області Смирнова В.В.до дисциплінарної відповідальності

 

 

 

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Швецової Л.А., членів Говорухи В.І., Гречківського П.М., Матвійчука В.В., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Іванову Л.Б., розглянувши в режимі відеоконференції дисциплінарну справу, відкриту заскаргою Сілакової Яни Вікторівни стосовно судді Іллічівського міського суду Одеської області Смирнова Валерія Володимировича,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 25 лютого 2020 року за вхідним № С-854/5/7-20 надійшла скарга Сілакової Я.В. стосовно дій судді Іллічівського міського суду Одеської області Смирнова В.В. під час розгляду справи № 501/198/17.

У дисциплінарній скарзі зазначено, що ухвалою судді Іллічівського районного суду Одеської області Смирнова В.В. від 26 грудня 2019 року зупинено реалізацію арештованого майна – житлового будинку з надвірними господарчими спорудами за адресою: АДРЕСА1, що реалізується у межах виконання рішення суду у виконавчому провадженні приватного виконавця Колечко Д.М. виконавчого округу Одеської області з примусового виконання виконавчого листа у справі № 501/1742/16-ц, виданого Іллічівським міським судом Одеської області, про стягнення із ОСОБА2 на користь ОСОБА1  аліментів.

ОСОБА1 вважає, що забезпечення позову має вживатися у межах позовних вимог. Так, до суду була пред’явлена вимога про визнання торгів з реалізації ½ частки квартири № 92, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА2, проведених у межахвиконання Кілійським відділом ДВС виконавчого листа № 501/2907/15 від 28 жовтня 2015 року, недійсними, а позов забезпечено зупиненням реалізації житлового будинку з надвірними господарчими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА1, що реалізується у межах виконання рішення суду у виконавчому провадженні приватного виконавця Колечко Д.М. виконавчого округу Одеської області з примусового виконання виконавчого листа у справі № 501/1742/16-ц. Проте жодного мотивування цьому в зазначеній ухвалі не наведено, в резолютивній частині цієї ухвали не вказано, що заборона реалізації встановлюється на час розгляду справи судом.

Скаржник також посилається на те, що рішення суду про стягнення аліментів набрало законної сили та підлягає обов’язковому виконанню.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 25 лютого 2020 року скаргу передано для попередньої перевірки члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Івановій Л.Б.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2020 року № 2359/3дп/15-20 стосовно судді Іллічівського міського суду Одеської області Смирнова В.В.відкрито дисциплінарну справу у зв’язку з наявністю в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченогопунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 жовтня 2020 року № 2976/3дп/15-20продовжено строк розгляду дисциплінарної справи, відкритої за скаргою Сілакової Я.В. стосовно судді Іллічівського міського суду Одеської області Смирнова В.В.

Розгляд дисциплінарної справи було призначено на 20 січня 2021 року.

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 20 січня 2021 року суддя Смирнов В.В. посилався на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2019 року у справі № 501/345/19.

Засідання дисциплінарного органуцього дня було відкладено з метою надання судді Смирнову В.В. можливості подати копію рішення, на яке суддя посилався на обґрунтування своєї позиції, яке в подальшому було ним надіслано до Вищої ради правосуддя.

Розгляд дисциплінарної справи призначено на 3 березня 2021 року.

З метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та забезпечення реалізації прав учасників дисциплінарного провадження, визначених пунктом 12.30 Регламенту Вищої ради правосуддя, сторонам запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції.

Про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 3 березня 2021 року суддю Іллічівського міського суду Одеської області Смирнова В.В. та Сілакову Я.В. повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання їм письмових повідомлень засобами електронного та поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх можливих заходів із метою забезпечення процесуальних гарантій та права судді Смирнова В.В. ефективно будувати свій захист. Зокрема, копія ухвали про відкриття дисциплінарної справи надсилалась на адресу суду, де працює суддя, та оприлюднена на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

15 лютого 2021 року до Вищої ради правосуддя надійшов лист Сілакової Я.В., в якому вона повідомила про відсутність у неї можливості взяти участь у засіданні режимі відеоконференції та просила розглянути дисциплінарну справу без неї. Крім того, Сілакова Я.В. повідомила про скасування постановою Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 26 грудня 2019 року про забезпечення позову. Також звернула увагу на те, що суддею Смирновим В.В. відкрито провадження у справі № 501/1742/16-ц за заявою про розстрочення суми боргу по аліментам, яке раніше було розглянуто іншим суддею з тих самих підстав та було відмовлено в задоволенні заяви (ухвала судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 24 грудня 2019 року). Ухвалами судді Смирнова В.В. від 1та 6 липня 2020 року (які оскаржуються нею в апеляційному порядку) розстрочено заборгованість по аліментам на 10 років.

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 3 березня 2021 року взяв участь у режимі відеоконференції суддя Смирнов В.В.

Розглянувши матеріали дисциплінарної справи в режимі відеоконференції, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Іванову Л.Б., суддю Смирнова В.В., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановилатаке.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2018 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 7 червня 2018 року про відмову в позові ОСОБА1до ОСОБА2 про зміну розмірів аліментів скасовано. Позов ОСОБА1 задоволено частково. Змінено розмір аліментів та стягнуто із ОСОБА2 на користь ОСОБА1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки в розмірі 15 000 грн щомісячно з 20 липня 2016 року до повноліття дочки (справа № 501/1742/16-ц).

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА2 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА1 до ОСОБА2 про зміну розміру аліментів.

Іллічівським міським судом Одеської області було видано виконавчий лист на виконання постанови Апеляційного суду Одеської області у справі № 501/1742/16-ц від 13 грудня 2018 року про зміну розміру аліментів та стягнення із ОСОБА2на користь ОСОБА1 аліментів на утримання неповнолітньої дочки в розмірі 15 000 грн щомісячно з 20 липня 2016 року до повноліття дочки.

Завказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження № ВП 58115803.

17 січня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. при примусовому виконанні виконавчого листа № 501/1742/16-ц зроблено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно з яким сукупний розмір заборгованості станом на 31 січня 2019 року склав 455 806,45 гривень.

У межах зазначеного виконавчого провадження постановами приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. від 28 та 30 січня 2019 року накладено арешт та описано житловий будинок з надвірними господарчими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА1.

2 лютого 2017 року до Іллічівського міського суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА2 до ОСОБА1, Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Одеського обласного управління юстиції, приватного нотаріуса Сімон Є.Ю. про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію, свідоцтва про право власності, акта державного виконавця про передачу майна у власність стягувача та постанови державного виконавця про передачу стягувачу у рахунок погашення боргу непроданого майна боржника (справа № 501/198/17).

УпозовнійзаявіОСОБА2оскаржував діїдержавноговиконавцящодорозрахункушляхомвизнаннярозрахунківзаборгованостінеправомірнимитавизначеннязаборгованостіупевномурозмірі.

Позивач також вказував, що державний виконавець Кілійського відділу ДВС Одеського обласного управління юстиції в Одеській області на підставі оскаржуваних позивачем розрахунків звернув стягнення на належну йому 1/2 частки квартири №__ за адресою: АДРЕСА2, шляхом виставлення на аукціон «Сетам», зазначена частка була оплачена переможцем торгів – відповідачем ОСОБА1, яка внесла оціночну вартість квартири у розмірі 459 709грн, а також звернув стягнення на належну йому (позивачу) 1/2 частки квартири №__ по провулку АДПЕСА3 шляхом виставлення на аукціон «Сетам» та зазначена частка була передана ОСОБА1 як така, стосовно якої торги не відбулись, у рахунок погашення заборгованості.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 2 лютого 2017 року для розгляду цієї справи визначено суддю Смирнова В.В.

Ухвалою судді Смирнова В.В. від 20 лютого 2017 року відкрито провадження в цій справі.

У подальшому о 15:36 26 грудня 2019 року в суді зареєстровано уточнену позовну заяву ОСОБА2до ОСОБА1, Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Одеського обласного управління юстиції, приватних нотаріусів Сімон Є.Ю. та Перчеклій І.М., Державного підприємства «Сетам».

ОСОБА2, зокрема,зазначав, що відповідно до протоколу від 1 квітня 2019 року № ____ОСОБА1стала переможцем аукціону Державного підприємства «Сетам», на якому шляхом надання цінових пропозицій придбала житловий будинок з надвірними господарчими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА1.

ОСОБА2 вказував, що 1 квітня 2019 року приватним виконавцем Колечко Д.М. було зупинено вчинення виконавчих дій на підставі ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 26 березня 2019 року у справі № 501/863/19, якою частково задоволено клопотання ОСОБА2 та зупинено стягнення на підставі виконавчого документа – виконавчого листа від 11 січня 2019 року Іллічівського міського суду Одеської області, виданого на виконання рішення суду від 13 грудня 2018 року у справі № 501/1742/16-ц про стягнення на користь ОСОБА1 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА3 у розмірі 15 000 грн щомісячно з 20 липня 2016 року до повноліття дочки.

Того самого дня на виконання ухвали суду та постанови приватного виконавця Державного підприємства «Сетам» було зупинено реалізацію на електронних торгах вказаного будинку, про що внесено відповідні відомості до системи електронних торгів.

В уточненій позовній заяві ОСОБА2 вказував, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 501/863/19 було скасовано ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 26 березня 2019 року та прийнято постанову, якою клопотання ОСОБА2 про забезпечення позову в частині зупинення стягнення на підставі виконавчого документа – виконавчого листа від 11 січня 2019 року Іллічівського міського суду Одеської області, виданого на виконання рішення суду від 13 грудня 2018 року у справі № 501/1742/16-ц про стягнення на користь ОСОБА1 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА3  у розмірі 15 000 грн щомісячно з 20 липня 2016 року до повноліття дочки. 8 листопада 2019 року приватним виконавцем прийнято постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженнііз примусового виконання виконавчого листа у справі № 501/1742/16-ц, виданого Іллічівським міським судом Одеської області 11 січня 2019 року, в тому числі поновлено реалізацію арештованого майна – житлового будинку з надвірними господарчими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА1.

В уточненій позовній заяві ОСОБА2 посилався на порушення процедури проведення прилюдних торгів та просив:

визнати недійсними прилюдні торги, проведені Державним підприємством «Сетам» 22 грудня 2016 року на вебсайті електронних торгів у Системі електронних торгів арештованим майном (Сетам), за лотом 18269 – ½ частка квартири № __, що розташована за адресою: АДРЕСА2;

скасувати акт державного виконавця Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 30 грудня 2016 року про придбання ОСОБА1 вказаної квартири та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер ____ від 11 січня 2017 року, свідоцтво про право власності, серія та номер __ від 11 січня 2017 року на зазначену квартиру, видане приватним нотаріусом Сімон Є.Ю.;

скасувати постанову від 20 лютого 2017 року та акт від 20 лютого 2017 року державного виконавця Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про передачу у власність ОСОБА1 як такої, що не була продана з прилюдних торгів, ½ частки квартири № __, що розташована за адресою: АДРЕСА3, та рішення про державну реєстрацію, індексний номер ____ від 23 лютого 2017 року, а також свідоцтво про придбання майна  з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися, серія та номер __, від 23 березня 2017 року, видане приватним нотаріусом Перчеклій І.М.;

визнати неправомірним відновлення державним підприємством електронних торгів з реалізації житлового будинку з надвірними господарчими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА1, лот ____, що реалізується у межах виконання рішення суду у виконавчому провадженні приватного виконавця Колечко Д.М. виконавчого округу Одеської області з примусового виконання виконавчого листа у справі № 501/1742/16-ц, виданого Іллічівським міським судом Одеської області, про стягнення із ОСОБА2 на користь ОСОБА1 аліментів, та зобов’язати Державне підприємство «Сетам» виконати вимоги глави Х Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року№ 2831/5, а саме надіслати ОСОБА1 як переможцю електронних торгів повідомлення про поновлення строку перерахування коштів, розмістити в особистому кабінеті учасника електронних торгів, що став переможцем, інформацію про поновлення строку здійснення розрахунків за придбане на електронних торгах майно.

Того самого дня, о 15:35 26 грудня 2019 року, в суді зареєстровано заяву ОСОБА2 про забезпечення позову, в якій вказував, що ОСОБА1 придбала на прилюдних торгах житловий будинок з надвірними господарчими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА1. На думку ОСОБА2, ОСОБА1 мала б отримати пропозицію від Державного підприємства «Сетам» про придбання цього майна після поновлення виконавчих дій. Проте відповідачем були призначені нові прилюдні торги, які 4 грудня 2019 року не відбулися, але на 26 грудня 2019 року призначені повторні торги з реалізації цього майна. ОСОБА2також вказував, що оцінка майна, за якою воно реалізується, скасована.

У заяві про забезпечення позову ОСОБА2 просив зупинити реалізацію арештованого майна – житлового будинку з надвірними господарчими спорудами,  що розташований за адресою: АДРЕСА1, що реалізується у межах виконання рішення суду у виконавчому провадженні приватного виконавця Колечко Д.М. виконавчого округу Одеської області з примусового виконання виконавчого листа у справі № 501/1742/16-ц, виданого Іллічівським міським судом Одеської області, про стягнення із ОСОБА2 на користь ОСОБА1 аліментів.    

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 26 грудня 2019 року (суддя Смирнов В.В.) заяву ОСОБА2 про забезпечення позову задоволено. Зупинено реалізацію арештованого майна – житлового будинку з надвірними господарчими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА1, що реалізується у межах виконання рішення суду у виконавчому провадженні приватного виконавця Колечко Д.М. виконавчого округу Одеської області з примусового виконання виконавчого листа у справі № 501/1742/16-ц, виданого Іллічівським міським судом Одеської області, про стягнення із ОСОБА2 на користь ОСОБА1 аліментів.

Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, суддя Смирнов В.В. виходив із того, що заява подана з додержанням вимог статті 151 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з витягому справі № 501/198/17 із комп’ютерної програми «Д-3», наданим керівником апарату Іллічівського міського суду Одеської області Рожкован К.М., дата створення цієї ухвали – 26.12.2019 15:41, дата останньої зміни ознаки «Відправляти до ЄДРСР» – 26.12.2019 16:05.

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 26 грудня 2019 року скасовано. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА2про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення реалізації арештованого майна – житлового будинку з надвірними господарчими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА1, що реалізується у межах виконання рішення суду у виконавчому провадженні приватного виконавця Колечко Д.М. виконавчого округу Одеської області з примусового виконання виконавчого листа у справі № 501/1742/16-ц, виданого Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення із ОСОБА2 на користьОСОБА1  аліментів.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції обмежився цитуванням норм права, присвячених способам та порядку забезпечення позову, проте висновки не мотивував, належного обґрунтування не навів, ухвалив рішення всупереч прямій забороні забезпечення позову в такий спосіб, що свідчить про невідповідність ухвали суду вимогам закону.

Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що ухвалою судді Смирнова В.В. від 12 березня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА1 про відвід судді відмовлено та визнано цю заяву зловживанням процесуальними правами.

Ухвалою судді Смирнова від 12 березня 2020 року задоволено заяву про самовідвід судді Смирнова В.В. у цій справі № 501/198/17. Справу передано до канцелярії Іллічівського міського суду Одеської області для визначення судді у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу від 13 березня 2020 року справа повторно розподілена для подальшого розгляду судді Петрюченко М.І.

У подальшому ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 16 липня 2020 року (суддя Петрюченко М.І.) уточнену позовну заяву ОСОБА2 залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України (за заявою представника позивача).

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16 липня 2020 року (суддя Петрюченко М.І.) позов ОСОБА2 задоволено.

Визнано недійсними прилюдні торги, проведені Державним підприємством «Сетам» 22 грудня 2016 року на веб-сайті електронних торгів у Системі електронних торгів арештованим майном (Сетам), за лотом ____ – 1/2 частина двокімнатної квартири № __, загальною площею 62,1 кв. м за адресою: АДРЕСА2.

Скасовано акт державного виконавця Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 30 грудня 2016 року про придбання ОСОБА1 ½ частки квартири № __ за адресою: АДРЕСА2, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер ____ від 11 січня 2017 року, 20:45:14,свідоцтво про право власності, серія та номер __ від 11 січня 2017 року, на зазначену квартиру, видане приватним нотаріусом Сімон Є.Ю.

Скасовано постанову від 20 лютого 2017 року та акт від 20 лютого 2017 року державного виконавця Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про передачу у власність ОСОБА1 як такої, що не була продана з прилюдних торгів, 1/2 частки квартири АДРЕСА3, рішення про державну реєстрацію, індексний номер ____ від 23 лютого 2017 року, 14:13:03, та свідоцтво про придбання майна за прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулись, серія та номер ___, виданий 23 березня 2017 року приватним нотаріусом Перчеклій І.М.

Постановою Одеського апеляційного суду від 30 грудня 2020 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 липня 2020 року залишено без змін.

У письмових поясненнях, які надійшли до Вищої ради правосуддя 19 березня 2020 року електронною поштою та 30 березня 2020 року засобами поштового зв’язку,  суддя Смирнов В.В. вказував, що перед судовим засіданням 12 березня 2020 року ОСОБА1 попередила його, що у випадку ухвалення рішення у справі не на її користь вона буде звертатися з дисциплінарними скаргами, про що він повідомив Вищу раду правосуддя та Офіс Генерального прокурора. Суддя Смирнов В.В. вважав, що ОСОБА1 без апеляційного розгляду справи надано правову оцінку ухвалі про забезпечення позову, та наголошував, що ОСОБА1 постійно скаржиться на дії всіх суддів Іллічівського міського суду Одеської області, які розглядають справи, де вона є стороною у справі.

Після відкриття дисциплінарної справи 6 жовтня 2020 року до Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення судді Смирнова В.В., в яких він зазначає, що відповідно до узагальнення судової практики Апеляційного суду Харківської області щодо розгляду заяв про забезпечення позову у 2013 році, першому півріччі 2014 року спеціальними є заходи, які використовуються тільки у окремих справах. Такими є: зупинення продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову (пункт 6 частини першої статті 151, стаття 152 ЦПК України).

Суддя Смирнов В.В. вказує, що торги з відчуження арештованого майна можуть бути зупинені на підставі ухвали суду, такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складіВерховного Судуу постанові від 3 вересня 2018 року у справі № 175/823/17, провадження № 61-10911св18. Висновки Верховного Суду повинні враховуватися судами при розгляді справ.

У письмових поясненнях суддя Смирнов В.В. зазначає, що під час постановлення ухвали про забезпечення позову він керувався положеннямистатей 151–153 ЦПК України, а також постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Як вказує суддя Смирнов В.В., в ухвалі про забезпечення позову відсутній висновок суду про зупинення виконання судового рішення, натомість присутня заборона вчинити дії, спрямовані на проведення торгів щодо реалізації конкретно визначеної частки невиділеного в натурі нерухомого майна з огляду на те, що в суді перебували на розгляді кілька справ між ОСОБА2 та ОСОБА1 про оскарження заборгованості по аліментам, про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію, свідоцтва про право власності, акта державного виконавця про передачу майна у власність стягувача та постанови державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення. Крім того, у виконавчому провадженні був відсутній акт про відсутність іншого майна у ОСОБА2.

У письмових поясненнях суддя посилається на рішення Вищої ради правосуддя від 25 липня 2019 року № 1951/0/15-19 «Про скасування рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 5 квітня 2019 року № 1055/1дп/15-19 «Про притягнення судді Бродівського районного суду Львівської області Бородійчук О.І. до дисциплінарної відповідальності» та закриття дисциплінарного провадження».

Надаючи правову кваліфікацію діям судді Смирнова В.В., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя критично оцінює надані суддею пояснення, оскільки вони не спростовують допущених ним порушень під час розгляду справи № 501/198/17.

Відповідно до частини другої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій, для того щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи дотримується усталеної позиції, що дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку законності рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не оцінює зміст ухвали суду від 26 грудня 2019 року на предмет її законності, а лише надає оцінку діям судді Смирнова В.В. під час розгляду заяви ОСОБА2 від 26 грудня 2019 року про забезпечення позову у справі № 501/198/17.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, необхідним є встановлення наявності чи відсутності обставин, які б свідчили, що відповідне рішення суддею ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

Оцінюючи обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами пунктів 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно із Кодексом суддівської етики, затвердженим XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

У пункті 49 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки.

Стосовно правил поведінки судді Консультативна рада європейських суддів вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті; вони повинні виконувати свої обов’язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування всіх питань, що не стосуються суті справи; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності (пункт 50 Висновку Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи № 3 (2002)).

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав і законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

         Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечуєтьсязупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як убачається з уточненої позовної заяви ОСОБА2 від 26 грудня 2019 року, 1 квітня 2019 року приватним виконавцем Колечко Д.М. було зупинено вчинення виконавчих дій на підставі ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 26 березня 2019 року у справі № 501/863/19, якою частково задоволено клопотання ОСОБА2 та зупинено стягнення на підставі виконавчого документа – виконавчого листа від 11 січня 2019 року Іллічівського міського суду Одеської області, виданого на виконання рішення суду від 13 грудня 2018 року у справі № 501/1742/16-ц про стягнення на користь ОСОБА1 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА3 у розмірі 15 000 грн щомісячно з 20 липня 2016 року до повноліття дочки.

У цій уточненій позовній заяві заявник вказував, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 501/863/19 було скасовано ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 26 березня 2019 року та прийнято постанову, якою залишено без задоволення його клопотання про забезпечення позову в частині зупинення стягнення на підставі виконавчого документа.

У заяві про забезпечення позову заявник зазначав, що на 26 грудня 2019 року призначені повторні торги з реалізації цього майна.

Тобто прилюдні торги були зупинені 1 квітня 2019 року та відновлені 17 жовтня 2019 року, їх проведення було призначено на 4 грудня (не відбулися, оскільки від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція), потім – на 26 грудня 2019 року.

Необхідно зауважити, що цього самого дня – 26 грудня 2019 року ОСОБА2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову – зупинення реалізації арештованого майна.

При цьому, скасовуючи ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 26 березня 2019 рокуу справі № 501/863/19, якою було зупинено стягнення на підставі виконавчого документа– виконавчого листа від 11 січня 2019 року Іллічівського міського суду Одеської області, виданого на виконання постанови суду від 13 грудня 2018 року у справі №501/1742/16-ц, апеляційний суд звернув увагу, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Апеляційний суд також вказав, що постанова Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2018 року набрала законної сили та підлягає обов’язковому виконанню, а районний суд помилково зупинив її виконання, чим порушив положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У додаткових письмових поясненнях суддя Смирнов В.В. вказував, що під час постановлення ухвали про забезпечення позову він керувався роз’ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Водночас у пункті 2 цієї постанови вказано, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у частині першій статті 152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених частиною четвертою зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Така позиція відображається у судовій практиці (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 459/3309/16-ц).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі статтею 7 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ратифікованої Законом України від 3 серпня 2006 року № 69-V «Про ратифікацію Європейської конвенції про здійснення прав дітей», під час розгляду справ, що стосуються дитини, судовий орган діє швидко для уникнення будь-яких невиправданих зволікань, а швидке виконання прийнятих рішень повинно бути забезпечене відповідною процедурою. У термінових випадках судовий орган при необхідності має повноваження приймати рішення, які підлягають негайному виконанню.

Для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення у справі «Горнсбі проти Греції», пункт 40).

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення у справах «Стрен і Стратіс Андреадіс проти Греції», § 59; «Будров проти Росії», § 40; «Герасімов та інші проти Росії», § 179; «Юрій Миколайович Іванов проти України», § 45; «Стрельцов та інші Новочеркаські військові пенсіонери проти України», § 58) рішення суду про присудження особі певного майна саме по собі утворює «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем Лтд, Чечоткін та Оліус проти України» зазначено, що триваюче невиконання значної частини боргу за рішенням суду, винесеним на користь заявника, становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом статті 129¹ Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом(пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно із частинами першою, другою статті 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов’язкове виконання судових рішень – складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Суддя Смирнов В.В. під час розгляду заяви про забезпечення позову не перевірив вказані заявником обставини, не звернув уваги, що раніше апеляційним судом у справі, на яку і посилався заявник, вже було вказано про недопустимість зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, а також те, що на 26 грудня 2019 року були призначені прилюдні торги, про зупинення реалізації майна, на якихОСОБА2фактично знову подано заяву про забезпечення позову, та цього самого дня зупинив їх та виконання судового рішення, яке набрало законної сили і підлягає обов’язковомувиконанню, обмежившись в ухвалі лише посиланням, що «заява подана з додержанням вимог статті 151 ЦПК України і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду».

При цьому необхідно зауважити, що про вказані обставини позивач зазначав в уточненій позовній заяві.

Постановлення суддею ухвали від 26 грудня 2019 року призвело до зупинення реалізації цього дня арештованого майна ОСОБА2, що підтверджується інформацією із сайту Державного підприємства «Сетам».

Крім того, як встановлено Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, заяву ОСОБА2 про забезпечення позову та його уточнену позовну заяву зареєстровано в суді о 15:35 та 15:36 відповідно, а вже через 5 хвилин (15:41) суддею Смирновим Ю.В. створено ухвалу про забезпечення позову та ще через 24 хвилини (16:05) надіслано її копію до ЄДРСР.

Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», параграфи 29–30).

Відсутність належних мотивів прийняття суддею Смирновим В.В. ухвали про забезпечення позову від 26 грудня 2019 року у справі № 501/198/17 встановлена і постановою Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року.

Незазначення мотивів, якими керувався суд, задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, кваліфікується як дисциплінарний проступок згідно з пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод).

Аналогічна позиція висловлена Вищої радою правосуддя у рішеннях від  6 лютого 2018 року № 364/0/15-18, від 5 червня 2018 року № 1737/0/15-18, від 24 липня 2018 року № 2414/0/15-18.

Доводи судді Смирнова В.В. про те, що торги з відчуження арештованого майна можуть бути зупинені на підставі ухвали суду і такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Судуу постанові від 3 вересня 2018 року у справі № 175/823/17, провадження № 61-10911св18, а висновки Верховного Суду повинні враховуватися судами при розгляді справ як обставина, що виключає притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя до уваги не беруться з огляду на таке.

У вказаній справі суд касаційної інстанції не переглядав ухвалу суду про забезпечення позову шляхом зупинення виконання судового рішення, що набрало законної сили. Як вбачається з постанови від 3 вересня 2018 року, суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року, та будучи обмеженим предметом касаційного перегляду, вказав, що ухвала Індустріального районного суду Дніпропетровської області від 2 червня 2017 року, яка набрала законної сили та до суду апеляційної інстанції не оскаржена, є правовою підставою для зупинення електронних торгів. Проте позивач має право оскаржити вказану ухвалу в апеляційному порядку.

Отже, твердження судді Смирнова В.В. щодо правомірності його дій з огляду на правовий висновок Верховного Суду є неспроможними.

Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя з огляду на зазначені суддею Смирновим В.В. пояснення відзначає його нерозуміння предмета спору та меж судового розгляду.

Варто зауважити, що на суддю законом покладено обов’язок систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де він обіймає посаду (стаття 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Крім того, посилання судді Смирнова В.В. на врахування ним під час розгляду заяви про забезпечення позову у справі № 501/198/17 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2019 року у справі № 501/345/19, ухвалене під його головуванням, яким зменшено розмір аліментів,не можуть бути враховані з огляду на таке.

Як зазначалась вище, на виконання постанови Апеляційного суду Одеської області у справі № 501/1742/16-ц від 13 грудня 2018 року про зміну розміру аліментів та стягнення із ОСОБА2 на користь ОСОБА1аліментів на утримання неповнолітньої дочки в розмірі 15 000 грн щомісячно з 20 липня 2016 року до повноліття дочки було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження №____.

Станом на 31 січня 2019 року сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів у зазначеному виконавчому провадженністановив 455 806,45 гривень.

У межах зазначеного виконавчого провадження було накладено арешт та описано вказаний вище житловий будинок з надвірними господарчими спорудамиі призначено прилюдні торги на 29 грудня 2019 року.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2019 року у справі № 501/345/19 (суддя Смирнов В.В.) зменшено визначений постановоюАпеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2018 року у справі № 501/1742/16-ц розмір аліментів.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2019 року у справі № 501/345/19 залишено без змін.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Варто зазначити, що на вказану норму суддя Смирнов В.В. посилався у рішенні від 22 серпня 2019 року у справі № 501/345/19.

Як убачається з рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2019 року у справі № 501/345/19, розміщеного в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланнямhttp://reestr.court.gov.ua/Review/83917003, зазначене рішення набрало законної сили 22 січня 2020 року, тобто після перегляду його судом апеляційної інстанції, як того вимагає частина друга статті 273 ЦПК України (уразі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду).

За таких обставин рішення про зменшення розміру аліментів, яке набрало законної сили лише 22 січня 2020 року, не могло враховуватися суддею Смирновим В.В. при розгляді 26 грудня 2019 року заяви про забезпечення позову.

Крім того, зазначене рішення про зменшення розміру аліментів не мало правового значення при вирішенні суддею Смирновим В.В. питання щодо забезпечення позову у справі № 501/198/17 з огляду на предмет та обставини справи, а також те, що на виконання постановиАпеляційного суду Одеської області у справі № 501/1742/16-ц від 13 грудня 2018 року було стягнуто аліменти, у межах виконавчого провадження нараховано суму заборгованості, яка підлягає стягненню в обов’язковому порядку.

Зменшений розмір аліментів на уже нараховану суму заборгованості не впливає та застосовується лише після набрання законної сили рішенням суду про зменшення їх розміру.

Підлягають також відхиленню посилання судді Смирнова В.В. на практику Вищої ради правосуддя – рішення Вищої ради правосуддя від 25 липня 2019 року № 1951/0/15-19 «Про скасування рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 5 квітня 2019 року № 1055/1дп/15-19 «Про притягнення судді Бродівського районного суду Львівської області Бородійчук О.І. до дисциплінарної відповідальності» та закриття дисциплінарного провадження» з огляду на відмінність обставин конкретних справ.

Так, із зазначеного рішення вбачається, щопредметом позову, який перебував у провадженні суді Бородійчук О.І., був поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності, та визнання недійсним іпотечного договору. У межах цього позову суддею Бородійчук О.І. було забезпечено позов шляхом заборони Державному підприємству «СЕТАМ» вчиняти будь-які дії, спрямовані на проведення електронних торгів.

Висновок про необхідність забезпечення позову суддя Бородійчук О.І.  обґрунтувала таким: «перевіривши представлені докази, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки у разі задоволення позову у цій справі і визнання за позивачем права власності на частину спірного приміщення (готельного комплексу) таке рішення суду буде для позивача правовстановлюючим документом і підставою для виникнення цивільних прав і обов’язків у розумінні частини п’ятої статті 11 Цивільного кодексу України, а відтак незабезпечення позову у цій справі може призвести до того, що результат грошових та трудових затрат позивача, спрямований на здійснення покращення такого майна, зокрема стане безпідставним надбанням кредиторів відповідача».

Скасовуючи рішення дисциплінарного органу, Вища рада правосуддя виходила з відсутності доказів, що підтверджують наявність умислу в діях судді Бородійчук О.І. під час розгляду вказаної справи.Вища рада правосуддя не вбачала підстав для висновку про те, що допущені суддею Бородійчук О.І. порушення були серйозними та кричущими і виправдовують дисциплінарне провадження, а наслідки порушень є такими серйозними і жахливими, що потребують накладення на суддю дисциплінарного стягнення.

Водночас у справі, яка перебувала у провадженні судді Смирнова В.В., предметом позову були вимоги про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію, свідоцтва про право власності, акта державного виконавця про передачу майна у власність стягувача та постанови державного виконавця про передачу стягувачу у рахунок погашення боргу непроданого майна боржника, тобто вимоги, які не пов’язані з вимогою про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту, тоді як пунктом 5 частини першої статті 150 ЦПК України чітко передбачено такий вид забезпечення позову, як зупинення продажу арештованого майна, лише щодо позову про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Крім того, посилаючись на пункт 10 частини першої статті 150 ЦПК України, відповідно до якого позов забезпечується  іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1–9 цієї частини, суддя Смирнов В.В., забезпечуючи позов, свого висновку не мотивував.

Уцій дисциплінарній справі суддя Смирнов В.В. не виконаввимоги процесуального закону та на порушення вимог статті 150 ЦПК України не обґрунтувавсвій висновок, не навів мотивів постановлення ухвали у справі № 501/198/17 та забезпечив позов у справі шляхом зупинення продажу арештованого майна, що було здійснено на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що такі процесуальні порушення судді Смирнова В.В. свідчать про його недбале ставлення до службових обов’язків, що виявилось у поверховому дослідженні обставин справи, ненаданні належної оцінки наявним у ній доказам, порушенні норм процесуального та матеріального права.

Вказане, на думку дисциплінарного органу, свідчить про формальний характер розгляду заяви, що унеможливило забезпечення об’єктивного вирішення заяви та прийняття справедливого рішення, та потребує накладення на суддю дисциплінарного стягнення.

Отже, постановлення суддею Смирновим В.В. незаконної невмотивованої ухвали про забезпечення позову шляхом зупинення реалізації арештованого майна, що реалізується у межах виконання рішення суду про стягнення аліментів, фактично заблокувало виконання вказаного рішення суду, яке набрало законної сили та підлягає обов’язковому виконанню.

Внаслідок таких дій судді Смирнова В.В. ОСОБА1, яка є стягувачем у виконавчому провадженні, протягом тривалого строку (майже рік) була позбавлена права на виконання судового рішення, яке стосувалося стягнення аліментів на дитину, постановленого на її користь і мало би бути виконане швидко для уникнення будь-яких невиправданих зволікань.

Як зазначалося раніше,  виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, у розумінні статті 6 Конвенції, яка гарантує право на справедливий суд, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Таким чином, дії судді Смирнова В.В. призвели до порушення права ОСОБА1 на справедливий суд щодо належного виконання судового рішення.

Пунктом 1.5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» (Лісабон, 10 липня 1998 року) встановлено, що суддя зобов’язаний підтримувати високий рівень компетентності, необхідний для вирішення справ у кожному конкретному випадку, оскільки від рішення судді залежать гарантії та права особи.

Об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).

Враховуючи встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, а також мотиви, з яких виходив суд під час постановлення ухвали про забезпечення позову (точніше їх відсутність), вид забезпечення позову, застосований судом, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що допущені порушення не є простою суддівською помилкою.

З огляду на всі зібрані матеріали та докази не встановлено обставин, які б свідчили, що зазначені порушення суддя Смирнов В.В. вчинив умисно, а тому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що порушення закону суддя допустив внаслідок грубої недбалості.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що дії судді Смирнова В.В. необхідно кваліфікувати як дисциплінарний проступок, передбаченийпунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», – допущене внаслідок грубої недбалості порушення прав людини і основоположних свобод.

Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Зазначений строк стосовно вчиненого суддею Смирновим В.В. проступку не закінчився.

Види дисциплінарних стягнень, що можуть застосовуватись до судді, передбачені частиною першою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною другою статті 109 вказаного Закону визначено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує таке.

Смирнов Валерій Володимирович Указом Президента України від 6 лютого 2007 року № 82/2007 призначений на посаду судді Краснодонського міськрайонного суду Луганської області строком на п’ять років.

Постановою Верховної Ради України від 9 грудня 2012 року № 4369-VІобраний на посаду судді Краснодонського міськрайонного суду Луганської області безстроково.

Указом Президента України від 14 лютого 2015 року № 82/2015 переведений на роботу на посаді судді Іллічівського міського суду Одеської області.

Відповідно до характеристики за підписом голови Іллічівського міського суду Одеської області Семенова О.А. суддя цього судуСмирнов В.В. за час роботи зарекомендував себе з позитивної сторони як грамотний юрист, досвідчений суддя. До виконання своїх функціональних обов’язківставиться добросовісно та сумлінно. За характером обов’язковий, об’єктивний, уважний до людей, користується повагою серед громадськості міста і в колективі суду. Виявив себе суддею розсудливим, грамотним та працьовитим. Здійснює всі заходи, передбачені Конституцією і законами України та міжнародними актами, що є частиною національного законодавства, для поновлення порушених прав та інтересів, які охороняються законом, фізичних осіб, за умовисвоєчасного розгляду судових справ.

У характеристиці також зазначено, що суддя Смирнов В.В. входить до цивільної спеціалізації суддів та розглядає цивільні, адміністративні справи, у разі відсутності суддів кримінальної колегії входить до колегій з розгляду кримінальних справ.

За повідомленням голови Іллічівського міського суду Одеської області Семенова О.А., Вищої кваліфікаційної комісії суддів України,як вбачається з вебсайту Вищої ради правосуддя, суддя Смирнов В.В. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, який має бути застосований до суддіІллічівського міського суду Одеської областіСмирнова В.В., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя бере до уваги характеристику судді, відсутність дисциплінарних стягнень, характер дисциплінарного проступку та ступінь його вини.

Крім того, Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя враховуються стаж роботи судді Смирнова В.В. (майже 14 років), його спеціалізація, очевидність порушеньта зрозумілість і однозначність вимог  процесуального законодавства, які суддя із вказаним стажем роботи не міг не знати, а також наведені вище наслідки.

З огляду на наведене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає пропорційним і достатнім застосування до судді Іллічівського міського суду Одеської області Смирнова В.В. дисциплінарного стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.22, 12.23, 12.36, 12.37, 12.39 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддюІллічівського міського суду Одеської області Смирнова Валерія Володимировича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше десяти днів із дня його ухвалення.

 

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                Л.А. Швецова

 

Члени Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                В.І. Говоруха

 

 

                                                                                       П.М. Гречківський

 

                                                                                      

                                                                                       В.В. Матвійчук

 

 

                                                                                      

 

https://hcj.gov.ua/doc/doc/6251