Поповнено базу правових позицій Верховного Суду України розділу "Судова практика":

Постановою у справі  № 6-24цс15 від 18.03.2015 р., правовим висновком якої є:

згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин,було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди – не менше п’ятимінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що неможе перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст.

3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата – цезаконодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого неможе провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій територіїУкраїни для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовуютьпрацю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави длявисновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратномуспіввідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходівгромадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної платичи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.  

З повним текстом постанови Верховного Суду України у цій справі можна ознайомитися у підрозділі «Правові позиції Верховного Суду України» розділу «Судова практика» або на офіційному веб-сайті Верховного Суду України (http://www.scourt.gov.ua).