Узагальнення судової практики Іллічівського міського суду Одеської області щодо злочинів, вчинених неповнолітніми за 2014 рік та протягом січня-травня 2015 року

Узагальнення судової практики Іллічівського міського суду Одеської області щодо злочинів, вчинених неповнолітніми за 2014 рік та протягом січня-травня 2015 року

Побудова в Україні повноцінної системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх, спроможної забезпечити законність, обґрунтованість та ефективність кожного рішення щодо дитини, яка потрапила у конфлікт із законом, пов'язаного з її перевихованням та дальшою соціальною підтримкою є нагальною потребою сьогодення.

Для досягнення поставленої мети визнано необхідним:

1. удосконалити систему профілактики дитячої злочинності на основі застосування відновних та проактивних методик;

2. забезпечити ефективне правосуддя щодо неповнолітніх, які вчинили      правопорушення, з урахуванням вікових, соціально-психологічних, психофізичних   та інших особливостей розвитку;

3. сприяти розвитку відновного правосуддя;

4. створити ефективну систему реабілітації неповнолітніх, які вчинили правопорушення, з метою їх перевиховання та ресоціалізації.

За даними Генеральної прокуратури України[1] протягом 2014 року в Україні було зареєстровано 7467 кримінальних правопорушень, вчинених особами, віком від 14 до 18 років, з них:

89 – особливо тяжкі злочини,

3304 – тяжкі злочини,

3440 – злочини середньої тяжкості,

634 – злочини невеликої тяжкості.

Протягом січня-квітня 2015 року неповнолітніми вчинено загалом 1237 кримінальних правопорушень, з яких:

40 – особливо тяжких злочинів,

621 – тяжкі злочини,

475 – злочини середньої тяжкості,

101- злочини невеликої тяжкості, крім того

15 злочинів попереджено на стадії готування або замаху.

24 травня 2011 року Указом Президента України схвалено Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні (надалі - Концепція), відповідно до якої вагома роль у запобіганні та протидії злочинності неповнолітніх відведено судовим органам.

Так, згідно Концепції розвиток кримінальної юстиції щодо неповнолітніх має передбачати здійснення, зокрема, таких заходів:

-               забезпечення під час здійснення дізнання, досудового слідства та правосуддя щодо неповнолітніх, які вчинили правопорушення, додержання їх прав з урахуванням вікових, соціально-психологічних, психофізичних та інших особливостей розвитку шляхом:

1. забезпечення доступу неповнолітніх до безоплатної правової допомоги;

2. підготовки працівників органів внутрішніх справ, суддів, прокурорів,  адвокатів, працівників органів опіки і піклування з питань здійснення дізнання, досудового слідства та правосуддя щодо неповнолітніх;

3. запровадження спеціалізації суддів з розгляду судових справ щодо неповнолітніх;

4. надання судам рекомендацій щодо призначення оптимальних заходів   впливу (виховного та профілактичного характеру) до неповнолітніх, які вчинили правопорушення;

5. створення центрів екстреної допомоги, які працюватимуть у цілодобовому режимі, із залученням адвокатів та соціальних працівників;

- сприяння  розвитку програм відновного правосуддя щодо неповнолітніх, які вчинили правопорушення, шляхом:

1. упровадження процедури медіації як ефективного засобу добровільного примирення потерпілого та правопорушника;

2. сприяння формуванню у неповнолітнього правопорушника почуття відповідальності за свої вчинки, заохочення до взяття ним на себе відповідальності за заподіяну шкоду, а також до позитивних змін у його поведінці;

3. залучення громадськості до розв'язання конфлікту в разі активної участі сторін у процесі відновлення порушених стосунків, примиренні та розробленні угод  про відшкодування завданої правопорушником шкоди.

Судові органи вирішують завдання запобігання злочинам неповнолітніх за допомогою різних засобів і методів. Профілактичний та відновлювальний ефекти діяльності суду пов’язані з виконанням його основного завдання – здійсненням правосуддя. Однак кримінально-правові заходи протидії злочинності неповнолітніх не є основними. Слід враховувати, що зростання дитячої злочинності відбувається в умовах економічної кризи, зниження життєвого рівня населення, несприятливого розвиту шлюбно-сімейних відносин, збільшення проявів жорстокого поводження з неповнолітніми. У цій площині першочергове значення мають соціальні, економічні заходи та заходи профілактично-виховного характеру.

У 2014 році та протягом січня-травня 2015 року в провадженні Іллічівського міського суду Одеської області перебувало 12 кримінальних проваджень щодо злочинів, вчинених неповнолітніми[2].

Структура злочинності неповнолітніх у порівнянні з 2013 роком та першим півріччям 2014 року майже не змінюється:

9 злочинів проти власності ( з них 7 – передбачених статтею 185 КК України, 2 злочини, передбачені ст.186 КК України),

2 злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст.307 КК України, для порівняння протягом 2013 року до суду надійшло одне кримінальне провадження щодо злочинів цієї категорії, за ст.309 ч.1 КК України).

Кримінальні провадження щодо злочинів, передбачених ст.289 КК України, до Іллічівського міського суду Одеської області протягом періоду, що розглядається, не надходили.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» від 13 квітня 2012 року) у місцевих загальних судах запроваджено спеціалізацію суддів зі здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.

Згідно з п.19 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України 2012 року (далі за текстом КПК України) не пізніше трьох місяців з дня опублікування цього Кодексу у місцевих загальних судах проводяться збори суддів з метою обрання суддів, уповноважених на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.

На виконання вищезазначених законодавчих положень в Іллічівському міському суді Одеської області 17 грудня 2012 року було проведено загальні збори суддів, за результатами яких розгляд кримінальних проваджень щодо неповнолітніх покладено на суддів Вергопуло К.В. та Семенова О.А., які відповідають вимогам ст.18 ч.3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо стажу роботи, досвіду та ділових якостей.

Копії витягу з протоколу загальних зборів суддів від 17 грудня 2012 року, де визначено кількісний та персональний склад суддів, уповноважених здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, підшиваються секретарями судових засідань до матеріалів кримінального провадження.

Відповідно до статті 28 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи має бути розглянуто в суді першочергово.

Іллічівський міський суд Одеської області дотримується зазначених законодавчих норм. Так, практикується розгляд кримінального провадження щодо неповнолітнього в найкоротші строки (як правило протягом місяця з дня надходження обвинувального акта до суду).

Кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюється у загальному порядку з урахуванням особливостей, передбачених главою 38 Кримінального процесуального кодексу України.

Не пізніше п’яти днів після надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру щодо неповнолітнього або клопотання про звільнення неповнолітнього уповноважений суддя постановляє ухвалу, якою призначає підготовче судове засідання.

Слід зазначити, що у Іллічівському міському суді Одеської області дотепер підготовчі судові засідання та судові провадження здійснювались у відкритих судових засіданнях, клопотань про проведення судового провадження у закритому судовому засіданні від часників судового розгляду не надходило. Це зумовлено, насамперед, тим, що вчинені неповнолітніми злочини, кримінальні провадження щодо яких перебувають в провадженні Іллічівського міського суду Одеської області, це, як правило, злочини середньої тяжкості, які не підпадають під ознаки п.п.2-5 ч.2 ст.27 КПК України. Однак, при призначенні судового розгляду головуючим обов’язково з’ясовується думка учасників судового провадження, насамперед захисника, законного представника неповнолітнього та неповнолітнього з цього питання.

У судові засідання до Іллічівського міського суду Одеської області відповідно до вищезазначених положень обвинувачений викликається у строки, передбачені ст.135 ч.8 КПК України, через свого законного представника. Судовий виклик останньому вручається секретарем судового засідання або особисто в приміщенні суду, або направляється поштовим зв’язком, або телефонограмою. Після введення в дію наказу Державної судової адміністрації України від 20 вересня 2013 року № 119 «Про реалізацію проекту надсилання судами SMS-повідомлень учасникам судового процесу (кримінального провадження) у місцевих та апеляційних загальних судах» судові повістки учасникам судового провадження надсилаються у вигляді SMS-повідомлень.

Підготовче судове засідання та судовий розгляд у кримінальних провадженнях такої категорії проводиться за обов’язкової участі обвинуваченого, прокурора, захисника (відповідно до ст.52 КПК України), законного представника неповнолітнього обвинуваченого, потерпілих, а також представників служби у справах дітей та кримінальної міліції.

Щодо останніх – суд в ухвалі про призначення судового розгляду зобов’язує представників служби у справах дітей надати суду під час судового розгляду кримінального провадження звіт по неповнолітньому обвинуваченому.

Протягом судового розгляду обов’язково перевіряється, чи був слідчий, яким здійснювалось досудове розслідування у кримінальному проваджені щодо неповнолітнього, уповноважений на це. Так, головуючим з’ясовується чи долучено до кримінальної справи копію наказу ГУ МВС України в Одеській області про затвердження слідчих Іллічівського МВ ГУ МВС України в Одеській області, які уповноважені на здійснення досудового розслідування щодо неповнолітніх, та чи мав такі повноваження відповідний слідчий.

Слід зазначити, що КПК України не містить таких само вимог щодо прокурорів, тому судді вимагають від останніх долучати до матеріалів справи копії постанов прокурора м.Іллічівська Одеської області щодо призначення прокурора, який бере участь у судовому провадженні, уповноваженим на здійснення процесуального керівництва протягом досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх.

Під час судового провадження головуючий суддя здійснює процесуальні дії в порядку, який найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього (наприклад, дата та час судових засідань погоджуються з обвинуваченим таким чином, щоб судовий розгляд справи не був перешкодою його навчанню або іншим запланованим ним заходам) та відповідає його віковим та психологічним особливостям (досвід роботи уповноважених суддів допомагає їм налаштувати контакт з неповнолітнім таким чином, щоб у останнього зникло почуття страху перед судом та роз’яснює суть процесуальних дій, їх наслідки, зміст ухвалених рішень простою та зрозумілою для нього мовою, при цьому вислуховуючи аргументи неповнолітнього), вживає усіх заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на нього. 

Зазвичай судовий розгляд кримінального провадження щодо неповнолітнього відбувається за правилами ч.3 ст.349 КПК України, з огляду на визнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні злочину в повному обсязі, не оспорювання ним та іншими учасниками судового розгляду обставин вчиненого злочину, розміру заподіяної шкоди і т.і., та наявності згоди на це всіх учасників судового провадження. При цьому відповідно до вимог кримінального процесуального закону головуючий обов’язково з’ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз’яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, що відображається у журналі судового засідання.

При цьому обов’язково здійснюється допит обвинуваченого, а також його законного представника, представників служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах неповнолітніх щодо особи неповнолітнього.

Як було зазначено вище забезпечення доступу неповнолітніх до безоплатної правової допомоги – обов’язкова складова програми розвитку ювенальної юстиції в Україні. Слід зазначити, що відповідно до ст.52 КПК України участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

У більшості випадків захисником неповнолітнього підозрюваного є адвокат, якого залучено слідчим з моменту встановлення факту неповноліття через центр безоплатної правової допомоги. Відповідне доручення, ордер та копія свідоцтва долучаються захисниками до кримінальної справи на підготовчому судовому засіданні. Випадки відсутності захисника у неповнолітнього обвинуваченого, його відмови від призначеного захисника не виявлено.

Згідно зі ст.488 КПК України батьки або інші законні представники неповнолітнього беруть участь у кримінальному провадженні за участю неповнолітнього обвинуваченого. Їх неприбуття у судове засідання не зупиняє судового провадження, крім випадків, коли суд визнає необхідною їх участь.

Батьки неповнолітнього або особи, які їх замінюють, мають сприяти неповнолітньому у реалізації його процесуальних прав, вони також можуть бути допитані судом як свідки, в тому числі при з’ясуванні відомостей, які характеризують обвинуваченого, умови його життя та виховання, обставинах, що призвели до скоєння злочину. Слід підкреслити, що незалежно від того, який об’єм дослідження доказів (повний чи передбачений ст.349 ч.3 КПК України) обрано під час судового провадження, законний представник неповнолітнього обвинуваченого допитується у будь-якому разі.

З огляду на викладене, судді Іллічівського міського суду Одеської області вважають участь законного представника неповнолітнього обвинуваченого у судовому провадженні обов’язковою та не проводять судові засідання у разі їх неприбуття.

Відповідно до ст.496 КПК України про час і місце судового розгляду за участю неповнолітнього обвинуваченого суд повідомляє відповідну службу у справах дітей та кримінальну міліцію у справах дітей. Суд має право також викликати в судове засідання представників цих установ. Представники служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей мають право заявляти клопотання, ставити запитання неповнолітньому обвинуваченому, його законному представнику, потерпілому, свідкам, експерту і спеціалісту, висловлювати думку з приводу найбільш доцільних заходів щодо обвинуваченого з метою його перевиховання.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що участь представників служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах неповнолітніх у судовому провадженні є необов’язковою та вирішується на розсуду суду. Однак, на думку суддів зазначене положення навряд чи можна визнати вдалим, оскільки свідчення зазначених осіб, які мають бути допитані як свідки, є джерелами даних, що характеризують не тільки особу самого неповнолітнього обвинуваченого, але і його соціальне середовище, яке безумовно впливає на його становлення як особистості, тим більш з прийняттям КПК України 2012 року на службу у справах дітей покладено обов’язок формувати на надавати суду звіт по неповнолітньому обвинуваченому. Обов’язок служби у справах дітей надати звіт обов’язково зазначається в ухвалі суду про призначення удового розгляду. Тому позиція суддів Іллічівського міського суду Одеської області – виклик до суду (обов’язкова участь у судовому розгляді кримінального провадження щодо неповнолітнього) представників служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах неповнолітніх, допит їх у якості свідків для з’ясування відомостей про особу неповнолітнього обвинуваченого та дослідження за участю представника служби у справах дітей наданого ним звіту.

Оскільки представники зазначених служб мають певні права та обов’язки, секретарем судового засідання їм вручаються пам’ятки і як представникам певних служб, і як свідкам.

Відомості про особу неповнолітнього обвинуваченого, умови його життя та виховання належать до обставин, які відповідно до ст.485 КПК України підлягають встановленню. Ці обставини доповнюють та конкретизують ті, що передбачені ст.91 КПК України, та мають значення для кожного кримінального провадження.

Відповідно до ст.485 КПК України судді під час судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, з’ясовують:

1) повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров’я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру;

2) ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння;

3) умови життя та виховання неповнолітнього:

а) склад сім’ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім’ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім’ї;

б) обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього;

в) зв’язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою.

4) наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.

Вищезазначені відомості з’ясовуються, передусім, шляхом вивчення матеріалів кримінального провадження. До матеріалів кримінальної справи долучаються копії паспорту або свідоцтва про народження неповнолітнього, довідка про склад сім’ї та характеристика за місцем його проживання, характеристика за місцем навчання, довідки служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах неповнолітніх щодо перебування неповнолітнього на обліку та вчинення ним раніше злочинів або адміністративних правопорушень, акту обстеження житлово-побутових умов обвинуваченого, довідки лікарів про стан його здоров’я, перебування на обліку у лікаря-нарколога, психіатра тощо.

В судовому засіданні законний представник обвинуваченого, представники служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах неповнолітніх допитуються з приводу обстановки у родині дитини, виховання її у повній чи неповній родині (або причини виховання поза родиною), взаємини з друзями та однолітками, наявність дорослих підбурювачів і т.і.

Зазначимо, що у більшості випадків неповнолітні, які постають обвинуваченими у кримінальних провадженнях, - це діти, які виховуються одним з батьків (найчастіше матір’ю) у родині з достатком нижче середнього, посередньо характеризуються за місцем навчання, у яких відсутнє організоване дозвілля та належний контроль за їх поведінкою з боку батьків. Саме ці обставини, на думку суддів, найчастіше сприяють вчиненню кримінального правопорушення, негативно впливають на виховання та поведінку неповнолітніх, та знаходять своє відображення у вироку суду при призначенні покарання.

Окремо слід зупинитись на запровадженні обов’язку служби у справах дітей надати звіт по неповнолітньому обвинуваченому.

Відповідно до ст.485 КПК України під час судового розгляду суд повинен повно та всебічно дослідити дані про особу неповнолітнього обвинуваченого, умови його життя та виховання, з’ясувати причини та умови, які сприяли вчиненню ним кримінального правопорушення. Однак інформація щодо неповнолітнього, зібрана органами досудового розслідування, найчастіше має формальний характер та обмежується характеристикою з місця навчання неповнолітньої особи, довідкою про стан її здоров’я та актом про соціально-побутові умови проживання, що загалом характеризується малою інформативністю.

З метою з’ясування вищезазначених обставин новий КПК України 2012 року передбачає участь у судовому провадженні представників служби у справах дітей.

Відповідно роз’яснень, що містяться у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від № 223-1134/0/4-13 від 18 липня 2013 року «Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх» суд, призначаючи підготовче судове засідання, для повної реалізації вимог, передбачених статтями 485, 487 КПК України, має надіслати відповідним органам повідомлення про початок судового провадження за участю неповнолітнього обвинуваченого та викликає їх в підготовче судове засідання. Під час підготовчого судового засідання з метою підготовки до судового розгляду відповідно до п. 2 частин 3 та 5 ст. 315 та статей 485, 487, 496 КПК України, суд зобов’язує представника служби у справах дітей надати суду інформацію про особу неповнолітнього в тому числі й з урахуванням відомостей отриманих від регіонального представництва кримінальної міліцій у справах дітей. У свою чергу зазначені органи, здійснюючи покладені на них Законом України від 24 січня 1995 року № 20/95-ВР «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» повноваження, збирають відомості, що характеризують неповнолітнього, його поведінку в повсякденному житті, як до, так і після вчинення кримінального правопорушення, середовище, в якому він зростає, навчається, коло осіб, з якими спілкується, тощо, які узагальнюють та подають суду у формі «звіту про неповнолітнього обвинуваченого у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх» (форма звіту та інструкція про порядок його складання додаються).

Судовий розгляд також здійснюється за участю представників відповідних установ. Отримавши від них відомості про особу неповнолітнього обвинуваченого (звіт), беручи до уваги спеціальних статус цих представників у судовому провадженні, участь яких у ньому є, крім іншого, однією із особливостей кримінального провадження щодо неповнолітнього, суд вправі здійснити їх допит у порядку, передбаченому ст. 352 КПК. Під час допиту суд з’ясовує умови життя та виховання неповнолітнього обвинуваченого, повні та всебічні відомості про його особу, інші характеризуючи дані, ставить запитання щодо наданих представниками служби у справах дітей (кримінальної міліції у справах дітей) суду відомостей, а також довідується, яких заходів, на думку цих осіб, найбільш доцільно вжити з метою перевиховання обвинуваченого. У свою чергу представники зазначених органів відповідно до ч. 2 ст. 496 КПК вправі: заявляти клопотання, ставити запитання неповнолітньому обвинуваченому, його законному представнику, потерпілому, свідкам, експерту і спеціалісту, висловлювати думку з приводу найбільш доцільних заходів щодо обвинуваченого з метою його перевиховання.

Зібрана інформація відповідно до вимог кримінального процесуального закону дозволить суду сформувати уявлення про індивідуально-психологічні особливості неповнолітнього, його соціального середовища, встановити причини та умови, що сприяли скоєнню ним кримінального правопорушення. 

Виділення у Кримінальному кодексі України (далі за текстом – КК України) самостійного розділу ХV «Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх» обумовлене специфікою притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які на момент вчинення кримінального правопорушення не досягли вісімнадцяти років, а також значенням кримінально-правової боротьби з такими правопорушниками, що демонструє відмінності між відповідальністю дорослих осіб та відповідальністю неповнолітніх.

Відмінності у правовому статусі «дорослого» та неповнолітнього суб’єктів злочину знайшли своє відображення у застосуванні видів покарань, які можуть бути призначені неповнолітнім (ст.98 КК України), обмеженням строків позбавлення волі (ст.102 КК України), додатковій обставині, що пом’якшує покарання (ст.66 КК України КК України), можливості застосування примусових заходів виховного характеру (ст.105 КК України), особливостях законодавчих положень щодо погашення або зняття судимості (ст.108 КК України) тощо.

Як свідчить практика Іллічівського міського суду Одеської області судді, ухвалюючи вирок та призначаючи покарання неповнолітньому, додержуються приписів ст.103 КК України та призначають покарання з урахуванням умов життя та виховання останніх, впливу дорослих, рівня розвитку та інших особливостей особи неповнолітніх. Крім того, ухвалюючи вирок, суд кожного разу вирішує питання про можливість та доцільність застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру.

Позбавлення волі на певний строк - вид покарання, який зазвичай призначається неповнолітнім. Однак, враховуючи, що зазначений вид покарання є суворим, судді доволі часто застосовують приписи ст.102 ч.1 КК України та призначають покарання неповнолітнім у виді його мінімальної передбаченої межі - позбавлення волі на строком на шість місяців. Одночасно з цим майже завжди судді обмежуються застосовуванням ст.ст.75, 104 КК України щодо звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням.

Покарання у вигляді штрафу неповнолітнім обвинуваченим призначається рідше, оскільки у останніх, як правило, відсутні самостійні доходи.

Як свідчить судова практика із загальної кількості кримінальних проваджень, які перебували на розгляді суду, незначною є частка неповнолітніх, які раніше судимі та скоїли злочини і період відбуття іспитового строку, що дозволяє дійти висновку про ефективність роботи вітчизняних кримінально-виконавчих інспекцій.

Протягом періоду, що розглядається, лише в одному провадженні неповнолітній був засуджений до реального позбавлення волі. Так, вироком Іллічівського міського суду Одеської області неповнолітнього, до якого було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, було засуджено за злочин, вчинений в період іспитового строку, передбаченого ст.185 ч.2 КК України. Суд дійшов висновку, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливі лише в ізоляції від суспільства, оскільки цьому конкретному випадку випробування не було ефективним, та призначив йому остаточне покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі.

Щодо застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру.

Відповідно до ст.105 КК України неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент ухвалення вироку не потребує застосування покарання.

Йдеться про заміну кримінального покарання заходами виховного характеру, тобто неповнолітньому не тільки не призначається навіть найменш суворий вид покарання, передбаченого санкцією статті, за якою кваліфіковано вчинений злочин, але суд переходить до іншого, більш м’якого заходу впливу – звільняє від покарання та застосовує один або декілька примусових заходів виховного характеру.

Подібний перехід від кримінального покарання до заходів виховного характеру можливий лише щодо неповнолітніх, з урахуванням рівня розвитку їх психічних та фізичних якостей. Організм неповнолітніх осіб постійно перебуває у стадії фізичного розвитку, що слід використовувати для формування право слухняної та суспільно-корисної їх поведінки.

У КПК України 1960 року було передбачено можливість закриття кримінальної справи судом із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ст.7-1 Кодексу).

Відповідно до ст.497 ч.3 КПК України 2012 року під час судового розгляду суд за наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

За наявності умов, передбачених ст.105 КК України, суд може прийняти рішення щодо звільнення неповнолітнього обвинуваченого від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру, а не від кримінальної відповідальності (такі клопотання доволі часто надходять від захисників).

У 2014 році та протягом січня-травня 2015 року Іллічівським міським судом Одеської області заходи примусового характеру замість покарання не застосовувались.

Насамкінець зазначимо, що протиправна поведінка підлітків пов'язана, насамперед, з такими особливостями їх психіки, як підвищена навіюваність, не сформованість життєвих орієнтацій, юнацький негативізм, наслідування. Більшість з них втратили зацікавленість у навчанні, роботі, їх приваблює сфера беззмістовного дозвілля. Слід також враховувати, що зростання дитячої злочинності відбувається в умовах економічної кризи, зниження життєвого рівня населення, несприятливого розвиту шлюбно-сімейних відносин, збільшення проявів жорстокого поводження з неповнолітніми. У цій площині першочергове значення мають соціальні, економічні заходи та заходи профілактично-виховного характеру.

Підготувала

Помічник судді                                                                          Є. Г. Дрок