Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
23 березня 2016 року висловив наступний правовий висновок:
Згідно зі ст.119 Сімейного кодексу України (далі - СК України) за заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що встановлення режиму окремого проживання сторін є формальним засобом вирішення майнових питань, що в подальшому потягне за собою складність їх вирішення.
Колегія суддів ВССУ не погодилась із таким висновком апеляційного суду і зазначила таке.
При застосуванні положень ст.ст.119,120 СК України необхідно враховувати, що інститути окремого проживання та розірвання шлюбу мають самостійний характер. Рішення про розірвання шлюбу суд приймає, якщо його подальше збереження є неможливим, суперечить інтересам одного з подружжя чи їхніх дітей, у той час як підставою для встановлення режиму окремого проживання подружжя є неможливість чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.
Згідно з ч. 1 ст. 120 СК України встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені цим Кодексом, і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму.
Отже, суд, вирішуючи заяву в порядку ст.119 СК України, повинен встановити фактичні взаємовідносини сторін і переконатися, щоб узаконений спосіб окремого проживання не був формальним засобом вирішення спірних майнових питань.
Із повним текстом ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у цій справі (№ 6-27361ск15) можна знайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
_03_03.png)
