27 березня 2018 року, суддя Іллічівського міського суду Одеської області проголосив вирок відносно громадянки, яка обвинувачувалась у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України (умисне вбивство) та звільнив її від покарання.

27 березня 2018 року, суддя Іллічівського міського суду Одеської області проголосив вирок відносно громадянки, яка обвинувачувалась у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України (умисне вбивство) та звільнив її від покарання.

Громадянка С., яка О5 березня 2017 року перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, спровокувала сварку з громадянином Т. на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, яка супроводжувалась з застосуванням фізичного насильства з боку Т. до С.

С., захищаючись від фізичного насилля з боку Т., схопила зі столу кухонний ніж, яким стала розмахувати, попередила Т.,щоб той її не бив, а то вона вдарить його ножем, але той не реагував на її попередження, а продовжував застосовувати фізичне насилля. С. ножем, який тримала в правій руці, нанесла удар в область шиї справа. Від удару ножем Т. одразу ж впав на підлогу, а С. намагалась зупинити кров, яка витікала з рани в шиї, але від ножового поранення Т. помер. Про смерть свого співмешканця С. повідомила його дочку.

Смерть Т. настала від колото-різаного поранення шиї справа з ушкодженням внутрішньої яремної вени з проникаючим у праву грудну порожнину з масивною внутрішньоплевральною та зовнішньою кровотечею.

В судовому засіданні обвинувачувана С. свою вину визнала частково, не заперечувала, що нанесла удар лезом ножа в шию свого співмешканця Т., але заперечувала умисел на позбавлення життя, при цьому показала суду, що до 05 березня 2017 року більше, як два роки, вона співмешкала з Т. Взаємовідносини були нормальні, але коли Т. був у нетверезому стані, ображав її словесно, бив її. Із-за цього вона неодноразово йшла від Т., але потім знову поверталась і продовжувала з ним співмешкати.

05 березня 2017 року протягом дня вона і її співмешканець вживали спиртні напої, були у нетверезому стані, вже під вечір Т. став чіплятись до неї, із-за того, що вона не приготувала їсти, потім почав бити її. Від ударів Т. вона впала на підлогу і прикинулася, що втратила свідомість, але Т. продовжував наносити удари ногами по тулубу, а потім взяв її за плечі і поставив на ноги, при цьому торсав її, вона щоб захиститись, схопила зі столу кухонний ніж і сказала Т., якщо він не перестане її бити, то вона ударить його ножем, при цьому розмахувала ножем перед собою, і, зачепила лезом ножа лице і груди Т., але Т. продовжував застосовувати до неї силу, і вона, захищаючи себе від насилля, вдарила його ножем у область шиї, намагаючись його зупинити. Т. поточився і упав на підлогу, а із шиї у нього сильно текла кров. Вона зняла з Т. верхню одежу, але нічим вже не могла йому допомогти. Про те, що Т. мертвий, вона сповістила сусідку. Через деякий час до них додому прийшли родичі Т., депутат, голова сільради, приїхала поліція з району.

Обвинувачувана категорично стверджувала, що не хотіла позбавляти Т. життя, захищалась від його насилля. Просила перекваліфікувати її дії зі ст.115 ч.1 КК України на ст.118 КК України, та застосувати до неї амністію, так як має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Крім показів обвинуваченої, потерпілої, свідків, вина обвинувачуваної С. у позбавленні життя Т. підтверджується наданими прокурором письмовими доказами.

Орган досудового розслідування обвинувачув С. у вчиненні кримінального правопорушення при наступних обставинах.

Згідно обвинувального акту правова кваліфікація кримінального правопорушення в якому обвинувачується С. ч.1 ст.115 КК України.

Суд не міг погодитись з позицією сторони обвинувачення, щодо кваліфікації дій С. за ч.1 ст.115 КК України, так як ця позиція ґрунтується на припущеннях, догадках але не на доказах наданих суду.

Сказане обвинувачуваною С. на досудовому і судовому слідствах співпадає і є тотожним, об’єктивно підтверджується дослідженими судом доказами, а саме: висновком судово-медичної експертизи С., в якому зазначається, що при експертизі гр. С. були виявлені синці лівого передпліччя, правого плеча, які утворились внаслідок дії тупих предметів, висновок судово-медичного дослідження трупа Т., не спростовує твердження С., що Т. бив її, перед тим, як вона нанесла поріз на обличчі і колото-різане поранення грудної клітини Т.

Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом’якшують покарання С., суд визнав: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

При призначення обвинувачуваній покарання, необхідного та достатнього для її виправлення та попередження нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості, вчиненого кримінального правопорушення (невеликої тяжкості), пом’якшуючі та обтяжуючу обставини, особу обвинувачуваної, раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується, як особа що зловживає спиртними напоями, та вважає, що їй має бути призначене покарання у виді позбавлення волі, оскільки менш суворий вид покарання буде недостатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

С. являється багатодітною матір’ю, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на підставі цього, просить застосувати до неї амністію, в зв’язку із чим вона підлягає звільненню від відбування покарання відповідно до п. «в» ст.1 та ст.15 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

Суд визнав С. винуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України, призначив їй покарання у виді двох років позбавлення волі.

Застосував до С. Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року і на підставі п. «в» ст.1 та ст.15 цього закону звільнив її від відбування покарання.

Запобіжний захід щодо С. у виді тримання під вартою скасував, звільнив її з-під варти в залі суду.

Ознайомитися з текстом вироку можливо у Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером провадження  № 501/532/17, 1-кп/501/50/18.

Прес-служба Іллічівського міського суду Одеської області